Выбрать главу

— Агов! Тут же діти! — вигукнув Ґевін.

Аллі відсахнулася, важко й швидко дихаючи.

В дулу решту цього дня, веду її назад до будиночка.

Вона, мабуть, прочитала ці наміри в моїх очах, бо її власні спалахнули, і вона розплела обійми, а потім повільно попливла до берега.

Я кинувся за нею, молячись, аби вода охолодила мені член настільки, щоб не налякати мою сім’ю на все життя. До цього було близько, але я таки був у пристойному вигляді, коли ми дісталися до берега.

Ми з Аллі вийшли з озера на маленький пляж під схилом, де на мить сховалися з поля зору всіх. Я пригорнув її до себе, і вона поклала руки мені на груди, але не відштовхнула мене.

— Я хочу тебе. — Я притулив своє чоло до її. — І зроблю все, щоб бути з тобою, щоб утримати тебе, щоб у нас усе вийшло. Я ніколи в житті не відчував нічого більш справжнього.

Вона вдихнула.

— Нічого не вийде. Я повернуся до Нью-Йорка.

—Мені байдуже. Ти зараз тут. Віддай мені своє «зараз». — Мої руки вигнулися на її талії. — Скажи, що ти це відчуваєш.

Вона заплющила очі, потім кивнула.

— Відчуваю. Це по-справжньому.

Дякую тобі, Боже.

Щось пролетіло над нами, і ми повернули голови, коли Джаніпер промчала над озером, а потім радісно закричала, відпускаючи тарзанку. Вона пірнула з мінімальним сплеском, а Мейсон і Мелоді підбадьорювали її зверху.

— Вона не має цього робити, якщо у воді нікого немає, — пробурмотів я, дивлячись на поверхню озера. Насупив брови, коли племінниця не з’явилася відразу, і почав рахувати, поки волосся на потилиці ставало дибки.

— Гадсоне, — прошепотіла Аллі. Її руки впали з моїх грудей, коли я долічив до дев’яти.

Я розвернувся до озера, а тоді кинувся в нього, бо вже дорахував до дванадцяти, коли вода сягла мого пояса.

— Гадсоне! — закричала Керолайн над нами.

— Стій тут, — гукнув я Аллі, а тоді пірнув.

 

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

АЛЛІ

Dancegrl6701: Ой, корона впала. Даруйте, RousseauSisters4, але ви руїна. Час дати дорогу іншим.

Моє серце калатало, поки Гадсон розтинав воду, як ніж, пливучи швидше, ніж я колись бачила.

—    Якщо ти тут, допоможи їй, — прошепотіла я Ліні.

Голова Гадсона піднялася, а тоді зникла під поверхнею приблизно в тому місці, куди стрибнула Джаніпер.

Я обхопила себе руками, ніби це могло не дати моєму серцю калатати все сильніше з кожною секундою його перебування під водою. Він робив це щодня. Він робив це у шести-дев’ятиметрових хвилях. Якщо він знайшов того капітана, який вистрибнув з човна посеред океану, то міг знайти й Джаніпер в озері. Він мусив це зробити.

Ґрунт скотився крутою стежкою ліворуч від мене, і Ґевін пролетів повз, кидаючись у воду. Керолайн зашпорталася на стежці й спинилася біля мене.

Вона одягнена в яскраво-помаранчеве, — прошепотіла вона, піднявши руки до рота. — Гадсон завжди каже, що вона має плавати в яскравому на випадок...

Я зробила крок убік і обійняла її тремтливі плечі.

— Триста п’ятдесят, — нагадала я їй. — У цій країні лише триста п’ятдесят людей, які вміють плавати так само добре, як він. Він знайде її. — Я чинила з панікою так само, як і з болем, — заштовхувала її в ментальну скриньку.

Не існувало світу, де Гадсон дозволив би своїй племінниці — нашій племінниці — потонути. Він просто не допустив би цього.

— Скільки часу минуло?

— Вона вміє затримувати дихання на дуже довгий час. — Я гладила її по плечу, не зводячи очей з поверхні. — Я бачила, як вона затримувала його більше ніж на хвилину, у мене вдома, коли плавала з Гадсоном.

Нічого не відбувалося. Знову ні.

— Хвилина. — Вона почала труситися. — Хвилина вже минула?

— Я так не думаю. — Це була маленька брехня, тільки тому, що я не мала певності. — Гадсон не випливав, щоб вдихнути, тож це хороший знак, — пробурмотіла я. Як надовго він міг затримувати дихання?

Я не знала. Була надто зосереджена на тому, щоб тримати його не ближче, ніж на відстані витягнутої руки, щоб ставити такі запитання чи навіть оглянути його домівку. Він вкладав максимум зусиль у це, хай що б то було, а я відштовхувала його на кожному кроці, якщо це не стосувалося Джаніпер.

А тепер Джаніпер була...

Не думай так. Моє серце калатало у вухах, душа розривалася, а розум мчав уперед, мов ошалілий. Джаніпер ніколи не зустрінеться з Ліною, бо я не змогла її врятувати, а тепер Гадсон був єдиним шансом утримати її тут, де їй належало бути, а не з Ліною.