Ґевін був майже на місці.
— Будь ласка, будь ласка, будь ласка, — шепотіла Керолайн знову й знову, і мої думки повторювали її благання.
Гадсон випірнув лицем від нас, і моє серце підкотилося до горла.
— Знайшов! — крикнув він, а потім почав пливти боком до нас, а Ґевін був поруч із ним.
— О боже! — Керолайн кинулася у воду.
— Вона дихає! — вигукнув Ґевін.
Я почула, як Джаніпер закашлялася, і мої коліна підігнулися, миттєво вдарившись об пісок.
— Дякую, — прошепотіла я Ліні. — Дякую тобі. Дякую.
Гадсон підняв її на руки, щойно зміг торкнутися ногами дна, і виніс із озера. Вона все кашляла.
—Джаніпер! — Керолайн пропустила Гадсона, а тоді швидко пішла за ним назад на берег. Її одяг був мокрий до середини грудей.
—З нею все гаразд, — запевнив той сестру, дивлячись на Джаніпер, а потім перевів погляд на мене. — 3 нею все гаразд.
Джаніпер знову закашлялася, коли Гадсон посадив її на пісок за метр ліворуч від мене, а тоді присів навпочіпки перед нею.
— Як ти почуваєшся, Джан-жучок? — Він узяв її за ногу.
Керолайн опустилася на коліна поруч із Джаніпер і погладила її по голові, а Ґевін вийшов із води й опустився з другого боку від Гадсона.
— Зі мною все гаразд. — Джаніпер зробила глибокий, уривчастий вдих і подивилася на маму. — Я пірнула так глибоко, що моя нога заплуталася в гілці чи ще в чомусь. Я нічого не бачила. Спробувала, але не змогла її витягнути. — Її дихання почало сповільнюватися. — Але дядько Гадсон зміг.
У мене стиснулося в грудях.
—Добре. — Керолайн притиснула поцілунок до чола Джаніпер. — Дякую, Гадсоне.
Він кивнув.
— А таки пристойна подряпина. — Він оглянув здерту шкіру на верхній частині її правої ноги. — Але, думаю, житимеш. Ти напилася там води?
Джаніпер похитала головою.
— Я весь час затримувала дихання.
— Я пишаюся тобою. — Він усміхнувся їй, проте усмішка зникла, коли він глянув на тремтіння сестри. — Агов. Із нею все гаразд. Помаранчевий колір допоміг мені завиграшки помітити її. Ти зробила все, що мала. Ми всі були тут. Із нею все гаразд, — повторив він.
Вона схлипнула й кивнула.
— Ти не мала стрибати з тарзанки без дорослого у воді, — вичитав їй Гадсон, тоді звівся на ноги й підняв Джаніпер; Керолайн і Ґевін швидко встали самі.
— Я подумала, що ти досить близько, — пробурмотіла вона, коли Керолайн стиснула Джаніпер у міцних обіймах, обплітаючи руки навколо дівчинки. — І на свій захист скажу, що так воно й було. Але мені шкода. Наступного разу я буду обережнішою.
Керолайн напружилася, і я побачила в її погляді, що наступного разу не буде, але, треба віддати їй належне, вона просто кивнула.
— Я люблю тебе.
Я не була певна, що змогла б зробити так само.
— Я теж тебе люблю. — Джаніпер притулилася до Керолайн.
— Ми маємо спостерігати за нею: чи немає кашлю, лихоманки, млявості, будь-яких ознак того, що в її легенях є вода. А втім, думаю, вона в нормі, — сказав Гадсон Керолайн. — Веди її нагору й оброби цю рану. — Він кивнув на стежку.
— Зможеш іти? — запитала Керолайн у Джаніпер.
—Думаю, що так. — Вони почали підніматися крутою стежкою. Ґевін ішов досить близько позаду, щоб підхопити Джаніпер, якщо вона впаде.
Я спостерігала за ними, поки Гадсон не опинився в полі мого зору.
—Аллі! — Він простягнув мені руку, і я рефлекторно взяла її, погойдуючись і зводячись на ноги з його допомогою. — Агов. Ти в нормі? Бо тремтиш.
Я тремтіла?
— Я люблю її, — прошепотіла я, відчуваючи, як щемить в очах.
—Знаю. — Він обійняв мене, притискаючи до грудей.
—Я не хотіла цього. Просто думала, що допоможу їй, і це якось компенсує те, що жива я, а не Ліна, але я люблю її, Гадсоне. — Мій голос зірвався.
— Із нею все гаразд. — Він погладив мене по спині.
— А з тобою? — запитала я крізь цокання зубів.
—Я мало не до смерті перелякався за секунду до того, як побачив її, але зараз більше непокоюся за тебе. — Він поклав підборіддя на мою маківку. — Просто зачекай секунду, й адреналін вивітриться з твого тіла.
Боже, я спиралася на нього.
— Я в нормі. — Я поворухнулася, щоб виборсатися з його обіймів.
—Дозволиш мені хоч раз тебе пообіймати? — Його руки стиснулися. — Ти не мусиш давати всьому раду сама, Аллі. Тобі може бути страшно, і ти можеш любити Джаніпер, навіть якщо це все заплутує. Плутанина — це добре, люба. З плутанини народжується найкраще в житті, їй не мусиш постійно все контролювати. І нічого страшного, якщо ти розпадешся на частини. Обіцяю, я буду поруч, щоб зібрати тебе докупи, якщо ти тільки дозволиш.
Можливо, не зашкодить, якщо я здамся, бодай на мить.
Я розслабилася на його грудях, притулившись вухом до його повільного, спокійного серця. Інцидент із Джаніпер міг налякати його, але не вразити. Я вже почала думати, що цього не могло зробити ніщо.