— А потім ти виграла «Класику», і вона віддала її тобі, — здогадалася Джаніпер.
—Думаю, що так. Коли я отямилася за кілька днів у лікарні, медсестра дала мені сумку з речами, які були зі мною, коли мене привезла швидка, і обручка була там.
Тому я знаю, що це правда, але травми голови — дивна штука. — їй не треба було знати решту, про ті уривки, від яких я із криком прокидалася від сну, що приходили також, коли грала певна пісня по радіо.
— Ти показувала це як доказ? — Вона вихалася на гойдалці.
Я похитала головою.
— Ніхто, крім тебе, не знає, що вона в мене. — Я дуже боялася, що мама забере її назад, і в мене нічого не залишиться від Ліни. — Річ у тому, що я вирішила вірити, що її останніми словами було прохання дбати про людей, яких вона любила, і думаю, що нормально, якщо ти теж вирішиш повірити в це.
Вона кивнула.
— Уже пізно, вам не здається? — вигукнула Керолайн, коли вони підійшли ближче. — Про що ви двоє говорите?
Джаніпер закліпала очима.
— Я розпитувала Аллі про те, як вона розірвала ахіллове сухожилля під час виступу.
Вона навіть збрехала, як Руссо. Вражає.
Я встала, коли Керолайн підійшла до нас, її губи трохи розтулилися.
— Джаніпер, про таке не можна просто так запитувати, — дорікнула вона.
Дівчинка знизала плечима й злізла з гойдалки.
— Це ж не щось таке, чого немає в інтернеті. Думаєш, це було перенавантаження?
— Ем-м. Так. — Я кивнула, і ми вчотирьох рушили до стежки. — Я знала, що треба було дати йому відпочити, але ухвалила неправильне рішення й почала танцювати.
— І він просто... порвався? — запитала Джаніпер.
— Аллі, мені так шкода, — вибачилася Керолайн, кидаючи погляд на доньку. — Ти й так багато чим уже поділилася.
— Нічого страшного. Я трохи відволіклася, втратила правильну точку під час піке, і це, мабуть, зробило свою справу. — Я знизала плечима, і Гадсон застиг біля мене. — Але я не пам’ятаю, щоб я падала, чи чогось такого, що могло б до цього призвести. Він просто порвався. І якби цього не сталося в кінці варіації, то було б у другому акті. — Ми дійшли до стежки. — Коли не даєш своєму тілу часу на зцілення, воно забирає цей час у тебе силою.
Джаніпер кивнула.
— І на цій ноті ми йдемо спати. — Керолайн поклала руку на спину Джаніпер. — До завтра.
Ми побажали одне одному добраніч і рушили до нашого будиночка, зупинившись біля флігеля перед тим, як пройти решту шляху.
—Я не думаю, що ми маємо казати Керолайн, — прошепотіла я, коли ми поверталися на головну стежку.
— Про що? — Гадсон спинився, і я повернулася до нього.
— Вона боїться за Джаніпер на багатьох рівнях після втрати Шона. Я думаю, ми не можемо просто взяти й сказати їй, що ми не становимо загрози або що в Джаніпер є талант. Керолайн багато в чому схожа на Ліну. їй потрібні докази, треба щось показати. Тож ми їй це доведемо. Дозволимо їй на власні очі побачити, наскільки талановита Джаніпер, під час «Класики». Зважаючи на те, яка Керолайн вперта, це може бути єдиний шанс Джаніпер.
Гадсон замислено опустив голову.
— Це може спрацювати, і я впораюся з наслідками, але цілком можливо, що Керолайн знову зненавидить тебе за обман, навіть якщо зрозуміє, що ти не прийшла вкрасти Джаніпер.
Я кивнула, відчуваючи щем у грудях.
— Це ризик, на який я готова піти. Ідеться про Джаніпер, а не про мене. Чи про Енн. Бути викресленими з її життя на вісім років варте того, якщо Джаніпер буде щасливою. — І я зможу спати спокійно, знаючи, що зробила все можливе, а це було найменше, що я мусила зробити заради Ліни.
— Добре. — Гадсон кивнув, і ми почали підніматися стежкою до нашого будиночка. — Щось відвернуло твою увагу? — запитав він, коли ми пливли крізь місячне світло. — Під час «Жізелі»?
Жар обпік мої щоки.
— Так.
— Але ти не думаєш, що це якось пов’язано з розривом? — Його брови насупилися.
— Ні. — Я похитала головою. — Спочатку думала, але то я просто шукала, на кого можна було б звалити провину. Я трохи зашпорталася, але нічого такого, що могло б спричинити розрив. — Кривий смішок підкотився до мого горла. — Кумедно, і я ніколи нікому цього не казала, і навіть не хочу, щоб ти відповідав, бо це дуже незручно, але...
Він подивився на мене.
— Мені здалося, що я побачила тебе. — Я запхала руки в кишеню на животі його худі й навіть не піднімала очей, щоб побачити, як він витріщився на мене. — Мені здалося, що я помітила тебе в задньому ряду, а коли глянула вдруге, тебе там, ясна річ, не було. Це просто мій мозок зіграв зі мною злий жарт, напевно, тому, що ти був поруч того єдиного разу, коли я виконувала цю варіацію для публіки.