Ми не зводили очей одне з одного, поки приходили до тями, наше дихання поступово сповільнювалося, а піт холонув.
— У нас таки добре виходить, — сказала я, коли моє серце нарешті перестало калатати.
— Так. Це правда. — Він провів тильним боком пальців по моїй щоці. — Я ніколи в житті не відчував нічого схожого.
— Я теж. — Ми дозволили словам повиснути між нами на ідеальну тиху мить, яка, як я знала, не могла тривати довго.
—Запишімося тут завтра, — запропонував він, заскочивши мене зненацька. — Моя сім’я поїде, але в мене є ще один день відпустки, і я зняв будиночки на додатковий день, на випадок, якщо плани зміняться. Змінімо їх.
Я затамувала подих.
— І що робитимемо?
— Не виходитимемо з цієї кімнати нікуди, окрім як за нагальної потреби. — Він погладив великим пальцем мою припухлу нижню губу.
Це звучало абсолютно чудово, але мені треба було повертатися. Треба було бути в студії. Але водночас я хотіла бути тут. Можливо, він мав рацію і я зможу знайти баланс. Зможу бути найкращою і мати життя з ним, навіть якщо тільки зараз.
— Добре. — Я кивнула.
Він усміхнувся, і я не відчула ані найменшої провини за те, що зібралася прогулювати тренування, коли на його щоці з’явилася ямочка.
Тієї ночі ми залишилися в ліжку, знову й знову приглушуючи стогони одне одного, а наступний день провели в душі, на березі озера і на одному зі столиків для пікніка після того, як його сім’я поїхала.
Коли наступного дня ми під’їхали до мого дому, у мене боліли місця, про існування яких я і забула, і я була абсолютно... щасливою.
— Хто тут? — запитав Гадсон, припаркувавшись біля машини, яку я не впізнала.
— Не знаю точно. — Ми піднялися сходами, взявшись за руки. Гадсон ніс мій рюкзак.
Двері розчахнулися раніше, ніж ми дійшли до них, і на порозі з’явилася Енн.
—Де ти була? Ми намагалися додзвонитися до тебе з учорашнього дня.
— У лісі не дуже хороший зв’язок, тому я вимкнула телефон. — Вираз паніки в неї на обличчі змусив моє серце стиснутися. — Що сталося?
Кенна з’явилася за плечем Енн, а тоді протиснулася повз неї, щоб вийти на ґанок.
— Що сталося? — перепитала я. — Чому ти тут?
— У мене є місяць відпустки, яку я можу використати або втратити, і найкраща подруга, яка гостро потребує допомоги. — Її вираз обличчя пом’якшав до... Стоп, це був жаль? — Припускаю, ти не заходила в інтернет?
— Ні. — Я похитала головою. Я була занадто занурена в Гадсона, щоб цікавитися реальним світом.
Кенна вилаялася, потім дістала з кишені телефон й увімкнула екран.
— Не знаю, який жук заповз у дупу Василя, але він оголосив частину виконавців «Рівнодення».
— Він ніколи не оголошує цього так рано. Зараз лише середина липня. — Страх осів у мене на плечах. — Будь ласка, не кажи мені, що Шарлотта...
— Ні. Не вона. — Плечі Кенни опустилися, коли вона повернула екран до мене.
Я прочитала оголошення про склад, і мій шлунок скрутило. Слина наповнила мій рот, а жовч підступила до горла. Вирвавши руку з долоні Гадсона, я перехилилася через перила ґанку й виблювала свій сніданок у кущі.
— Що, трясця, сталося? — Гадсон притримав моє волосся, поки мій шлунок вивергав свій вміст.
— Її роль отримала Єва.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
ГАДСОН
Sarahen45: Не дивно, що вона сховалася. Я б теж не показувала свого лиця.
Це було особливе пекло — провести дні, пірнувши в Аллі, щоб нарешті зрозуміти, якими ми могли б стати, якби спробували по-справжньому, а після повернення до Райської бухти побачити, як вона емоційно відгороджується всіма можливими способами. За два дні вона не відповіла на жоден дзвінок чи повідомлення.
Я привіз Джаніпер до будинку під зливою після роботи, як і планував, і побачив мокру від поту Аллі в студії з Кенною.
— Щасти тобі з цим, — пробурмотіла Енн, поплескавши мене по плечу, а потім повернулася до величезної купи паперів, розкладених на журнальному столику у вітальні.
— Я невчасно? — запитав я з порога студії, де Аллі ходила по маленькому колу, тримаючись рукою за поперек і здригаючись на кожному кроці.
—Я б сказала, що ти саме вчасно, — відповіла Кенна, відштовхуючись від стіни. — їй потрібно зробити перерву.
— Перерва — це те, через що я опинилася тут, — огризнулася Аллі.
Трясця. Мої брови злетіли.
— Твоя сестра всадила тобі ножа в спину... — Слова Кенни урвалися, коли за мною увійшла Джаніпер. Вона перевела погляд з племінниці на мене. — Спробуй умовити її відпочити.