Выбрать главу

—Я пропустила його дзвінок, а тепер він не відповідає на мої. — Клубок у горлі збільшився вдвічі.

— Ясне діло. — Він закотив очі й опустив руки. — Він знає, що рада директорів не звільнить його, поки його дружина виконавча директорка, тож не мусить зізнаватися в тому, що це цілковите лайно. Що, в біса, сталося? Твоя мати подзвонила чи що? Я не беруся стверджувати, що Софі підставила тебе заради того, щоб... Він схилив голову набік. — Тая б не виключав твою матір.

— Вона не телефонувала. — Я придушила абсурдну бульбашку сміху, яка намагалася піднятися у відповідь на це звинувачення. - Уперше в житті я можу чесно сказати, що моя мати не має із цим нічого спільного. Це все Єва.

Довбана Єва. Він затягнув валізу й зачинив двері. То як ми плануємо повернути твою роль?

У мене... немає плану. Хіба стати волею Божою, як пропонував Гадсон.

Благаю. З тобою лікарка Ловелл. Усі це знають. Якщо в тебе немає плану, то в неї є. Правда ж, Кенно? Він підвищив голос на останньому запитанні.

— Є, відповіла Кенна, з’являючись у дверях. Але мій план залежить від трьох речей, які мають піти правильно.

Ну, я тут, тож очевидно, що одна з них у тебе є. Він вказав на свою валізу. Я припустив, що Енн зателефонувала, бо тобі потрібен партнер для тренувань, тому що пекло замерзне раніше, ніж я стану партнером твоєї сестри в жовтні. І перш ніж ти запитаєш звичайно, я залишуся на місяць. Майкл, звісно, муситиме навідувати мене тут, та хто не любить літо на Кейп-Коді? Боже, я не був тут із того останнього інтенсиву, який проводила твоя мама. По скільки нам тоді було років? — Він оглянув фоє, ніби шукаючи змін, і зазирнув до студії.

Я кахикнула.

— Того літа мені було сімнадцять. А Ліні дев’ятнадцять.

— Точно. — Він навіть не здригнувся. —То який другий пункт у вашої геніальності? —запитав він Кенну.

— Це трохи більше... — почала вона.

— Як ти це поясниш! — Енн підскочила у вітальні, вимахуючи оригіналом свідоцтва про народження Джаніпер.

— Оце так дотримання плану, — пробурмотіла Кенна.

Вищипані брови Еверетта піднялися, коли вона піднесла папір до його обличчя, і я затамувала подих, поки він вивчав документ, у якому Джаніпер була зазначена просто як «Немовля Руссо».

— От чорт. Я майже забув про це.

Моя щелепа упала на підлогу разом із серцем:

— Це все, що ти можеш сказати?

Він подивився на мене, потім на Енн. Його риси обличчя пом’якшали.

—Трясця, ви не знали. У такому разі хто-небудь хоче щось випити? Бо мені б не завадило.

За п’ять хвилин я передала Еверетту вже четверту склянку лимонаду, яку наливала, поки він вмощувався у відповідне крісло, а потім сіла на своє місце й виявила в телефоні повідомлення.

ГАДСОН: Просто думав про тебе.

Я усміхнулася попри обставини й надрукувала: «Обережніше з ребрами сьогодні», а потім перемкнула всю свою увагу на Еверетта ліворуч від мене, який професійно уникав погляду Енн.

— Починай говорити, — зажадала вона.

— Я сидів отам, де зараз Кенна, коли Ліна попросила мене зіграти татка. — Він провів пальцем по краю склянки. — Вона сказала, що все буде тільки на папері, і я буду відповідальним лише кілька годин. Саме стільки треба було, щоб підписати документ про відмову від батьківських прав.

Моє серце стиснулося. Вона сказала йому, але не нам.

— То ти не батько Джаніпер?

— То так вони назвали дитину? Її батьки, я маю на увазі. — Він зробив ковток, потім зрозумів, що ми дивимося на нього. — Звичайно, я не її батько. Для цього мені довелося 6 займатися сексом із жінкою. Ні, дякую. — Він похитав головою.

Енн здулася, як повітряна кулька, з якої випустили весь гелій.

— Ніби ти не знала, що шансів мало, — пробурмотіла Кенна, дивлячись на неї.

— Ти знаєш, хто це? — запитала я Еверетта.

— Ні. — Еверетт нахилився вперед і взяв підставку зі стосу на журнальному столику. — Вона сказала, що це був випадковий секс, коли вона переїхала до Сан-Франциско, тож навіть не може згадати його імені. — Він поклав підставку на тумбочку, а потім поставив на неї свою склянку. — Не можу повірити, що ви, дівчата, цього не знали. Я думав, ви всім ділитеся.

— Схоже, що ні, тому, будь ласка, продовжуй. — Енн втупилася у свою склянку. — Коли це було?