— Думаю, це був перший тиждень травня, — відповів він.
— І вона була тут? — Я озирнулася на вітальню, ніби Ліна могла з’явитися за помахом чарівної палички.
— Так. — Він кивнув. — Сказала, що пробуде тут близько місяця.
— Мабуть, вона приїхала, щойно ми повернулися до Нью-Йорка після весняних канікул, — пробурмотіла Енн. — У записах сказано, що Джаніпер народилася за кілька містечок звідси. В окрузі Барнстейбл.
— Схоже на правду. Я погодився приїхати, щойно вона народить дитину, і коли це сталося, я підписав усе, що адвокати поклали переді мною.
— Чому ти зробив це для неї? — запитала я.
— Вона була вагітна й потребувала допомоги. Юристи сказали, що усиновлення пройде легше, швидше, якщо законний батько підпише папери, а Ліна говорила, що підібрала для дитини ідеальну сім’ю. І коли я завагався... — Він намагався підібрати слова, потім зняв сонцезахисні окуляри з маківки й поклав і їх теж. — Ви вирішите, що я шмат лайна.
—Я нізащо так не подумаю. — Я простягнула руку через тумбочку й стиснула його долоню.
—А я можу, — пробурмотіла Енн.
— Припини. — Кенна жбурнула в неї подушкою, але Енн ухилилася, а потім пригорнула річ до грудей.
—Того року я не пройшов відбір на літній інтенсив у Метрополітен-балеті, — зізнався Еверетт, проводячи пальцями по волоссю так, аж воно стало сторч. — Я був на перегляді в січні, але не пройшов його.
— Неможливо. — Я похитала головою. — Ти був тут улітку, а мама дозволяла брати участь тільки тим дітям, яких взяли на ту програму... — Мої груди стиснулися.
— Атож. Ти про це. — Він кивнув. — Така була ціна. Я міг тренуватися з дівчатами Руссо, а вона оплачувала мені проживання та харчування в місті, а також забезпечила участь у «Класиці», щоб я міг змагатися за контракт із Метрополітен-балетом.
Я змусила себе дихати, потім випила пів склянки лимонаду, зосередившись на терпкому, кислому смаку.
— Макіавеллі не рівня вашій мамі, — сказала Кенна.
— Я справді думав, що ви знаєте, — сказав мені Еверетт. — Думав, що саме тому ти завжди була такою милою зі мною.
— Ти мені завжди подобався, бо ти... це ти. — Я навряд чи могла звинувачувати його в тому, що він мав секрети, коли сама мала їх стільки.
Його погляд кинувся до Енн.
— Вони сказали, що все буде конфіденційно. Твоя мама пообіцяла мені, що ніхто ніколи не дізнається.
— Вона зберігала лише цю копію свідоцтва про народження, з того, що я знайшла, — сказала вона йому. — Але тебе можуть знайти, Еверетте. Закон змінили кілька років тому. Щойно їй виповниться вісімнадцять, Джаніпер отримає доступ до записів про себе.
— Що ж, про таке... — Він перевів подих. — Добре знати.
— Я думала, що знала її, — прошепотіла Енн. — Та з кожним днем розумію, що не знала нічого.
— Ніхто не знає всього про когось, — сказав Еверетт. — Ми всі притримуємо щось для себе.
На під’їзній дорозі хруснув гравій, і ми всі визирнули у вікно, коли під’їхав чорний «рендж ровер».
— У нас що, вечірка, про яку я не знаю? — запитала Енн.
— Це третій елемент для повернення твоєї ролі, — сказала Кенна, підводячись із дивана і йдучи через вітальню. — Я можу відновити твою щиколотку, але тобі потрібен інструктор.
— Вона подзвонила твоїй мамі? — прошепотів Еверетт.
Вона б не посміла. У мене стиснулося в грудях.
— Сумніваюся, — відповіла Енн. — Мама зараз трохи... зациклена на собі.
— Що ти зробила? — запитала я Кенну, встаючи. Усі інструктори, яких я знала, в цю пору року проводили інтенсиви.
— Я б нізащо не подзвонила твоїй мамі, — відповіла Кенна з фоє, а потім відчинила двері.
— Дитинко! — Елоїз увійшла до будинку в червоній сукні-футлярі й обійняла Кенну, а потім подивилася крізь сонцезахисні окуляри на спортивний одяг дочки. — Що це на тобі? Байдуже. Мої сумки в машині. Я, звісно, займу кімнату Софі.
О, чорт забирай.
Вона подзвонила не моїй мамі. А своїй.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
АЛЛІ
Коли в дитинстві наставав час літніх інтенсивів і мама не шкодувала грошей, щоб привезти на мис власноруч відібраних інструкторів, вона завжди залишала найприскіпливішу, найвимогливішу вчительку наостанок.
Не випадково ця вчителька була її найкращою подругою.
Елоїз розпакувала речі, наказала Енн приготувати обід і запросила нас з Евереттом до студії.
— У нас багато роботи, правда ж? — Це все, що вона сказала, змінюючи музику в стереосистемі.
Наступні два дні минули як у тумані. Щойно Кенна підтвердила, що моя щиколотка не має обмежень, Елоїз стала нещадною. Вона вимагала досконалості і, коли ми не досягали її, змушувала нас виконувати комбінацію за комбінацією, поки ми не робили все правильно або поки вона не вирішувала, що ми надто виснажені, щоб продовжувати.