Я похитав головою, коли оплески стихли.
— Мама зараз зайнята тим, що присвячує себе наступному поколінню, тому вам доведеться мати справу зі мною замість неї. — Публіка захихотіла. — Вона заснувала «Класику», щоб розвивати дух спільноти, поширювати красу балету й давати танцівникам будь-якого соціально-економічного рівня доступ до професійної критики, просування по службі та стипендій, запропонованих як місцевими викладачами, так і міжнародними трупами.
Вона зробила паузу, поки лунали чергові оплески, і тут мій погляд привернув рожевий спалах зліва. Джаніпер визирнула з-за краю однієї з куліс.
Мені аж погано стало. Чорт забирай, вона збиралася дати нас спіймати ще до того, як почне.
— Як завжди, ми дякуємо нашому спонсору, неймовірній балетній трупі Метрополітен! — Вона жестом вказала на зал, і прожектор спрямував світло на двері. Ріґан Хуан і Кендіс Барон увійшли з широкими усмішками, а за ними — Василь, який просто кивнув, коли вони зайняли свої місця в центрі суддівського ряду. — Звісно, сьогодні вранці основна увага буде присвячена нашим юніорам, починаючи з початкового рівня, а після обіду змагатимуться старші учасники. Ми з сестрою подумали, що наше юне покоління захоче побачити, чого можна досягти, якщо йти за своєю пристрастю. — Її усмішка стала ширшою, коли вона глянула на суддів, ніби спрямовувала її просто до Василя. — Від балетної трупи Метрополітен,
будь ласка, привітайте на сцені головних танцівників Еверетта Kappa і, вперше після травми, мою сестру Алессандру Руссо! — Енн жестом вказала в бік сцени, а потім швидко відступила за куліси, коли Еверетт з Аллі вийшли, тримаючись за руки.
Зала вибухнула бурхливими оплесками, а Керолайн засунула два пальці в рот і засвистіла. Я знов і знов плескав у долоні, милуючись Аллі.
Вона була промениста, як сонячне сяйво, яке представляла у своєму костюмі кольору заходу сонця. Коштовності та срібляста вишивка відбили вогні сцени, коли вона опустилася в низький, елегантний реверанс, а Еверетт вклонився, уособлюючи ніч у чорному й срібному.
Аллі підвелася, її усмішка осявала очі, а погляд пробігся залою, спинившись на Василеві, а тоді перейшов на мене.
Я заплескав сильніше, а в грудях у мене стиснулося. Десять років тому я сидів саме на цьому місці й дивився, як ця жінка виходила саме на цю сцену, і відчував те саме, але зараз почуття зросли вдесятеро. Я ледве міг дихати від того, як багато вона для мене значила. Це не міг бути останній день нашого єдиного шансу. Не тоді, коли я відчував таке.
Зачекай і побачиш, що відчує вона після твого зізнання в скоєному. Я вимкнув своє сумління. Розберуся з цим пізніше, та й хтозна, чи мене взагалі призначать у місце, яке очолює мій список бажанок. Але я однаково мусив розповісти їй. Був винен їй усю правду до останнього грама.
Еверетт сказав їй щось, і вона розірвала зоровий контакт, оплески стихли, коли вони зайняли свої місця в центрі сцени.
— Ого. Вона чарівна, — прошепотіла Керолайн. — Ти впевнений, що не хочеш пересісти вперед?
— Це найкраще місце в залі.
Заграла музика, і після перших же нот Василь напружився так, ніби йому в дупу встромили сталевий прут, а Єва відкинулася на спинку крісла.
— Вона не посміє, — прошепотіла Єва.
— З’ясування стосунків, — тихо нагадав їй Ґевін.
Уся моя увага зосередилася на Аллі, коли вони почали, легко рухаючись у па-де-де з першого акту того, що мало стати «Рівноденням». Вони ідеально пасували одне одному, явно комфортно почувалися разом і запалювали сцену, демонструючи історію кохання між днем і ніччю, неохочим сонцем і темрявою, яка відчайдушно прагнула відчути його тепло.
Аллі виконала всі стрибки, а також серію італійських фуете й ідеально рухалася з Евереттом, цілковито в такт й абсолютно бездоганно. Її радість була відчутною, коли він прямував за нею через повороти піке, а моє серце стиснулося, коли він нарешті схопив її, а музика досягла піку. Я добре знав це відчуття погоні за денним світлом.
У мене перехопило подих, коли вона стала на носок правої ноги й підняла ліву на більш ніж сто вісімдесят градусів, щоб вказати на стелю, її руки граційно вигнулися, утримуючи ідеальне пенші. Кожен грам її ваги був вишукано збалансований і підтримувався щиколоткою, яка зрадила її сім місяців тому.
І вона навіть не хиталася.
Гордість розбухала в моїх грудях, приглушуючи серцевий біль, коли Еверетт розвернув її на місці, наче ніч хотіла роздивитися свій приз з усіх боків, потім підхопив її на руки й поніс зі сцени, коли музика закінчилася.
Зал зірвався на ноги, а від оплесків тремтіли бильця, лампи на суддівських столах, сам світ.