— Ти не розумієш. — Керолайн похитала головою і позадкувала на кілька кроків, у її очах з’явився страх. — Ніхто з вас не розуміє! Ви думаєте, мені подобається робити її нещасною? Думаєте, мені хочеться знову й знову сваритися з нею? — Вона прикипіла поглядом до Аллі. — Ти вважаєш, що я кепська мати, бо позбавляю її радості через те, що не можу забути розбещених багатих дівчат зі свого дитинства?
— Я так і думав, — заявив Ґевін. — Окрім тієї частини про кепську матір.
— Не допоможе. — Я похитав головою.
— Ні, — тихо сказала Аллі. Її чоло зморщилося від хвилювання, коли вона дивилася на Керолайн. — Ти чудова мати, Керолайн. Я просто подумала, що ти боїшся, що вона буде недостатньо талановитою, і це розіб’є їй серце, тож показати тобі було легше, ніж пояснити, що вона більш ніж талановита.
— Я знаю, що ми діяли за твоєю спиною, — додав я. — Мені дуже шкода. Нам дуже шкода. Ми просто хотіли дати їй шанс. І, Керолайн, вона приголомшлива.
— Ви довбані ідіоти. — Сльози виступили в неї на очах, і вона зіжмакала програму в руках. — Я не хотіла, щоб вона закохалася в танці, бо це розбило б їй серце, якби їй довелося їх кинути. Нам із ІПоном довелося дати дві письмові обіцянки, щоб її віддали нам. Агентство зателефонувало нам нізвідки й сказало, що в них є прекрасна дівчинка, і біологічні батьки обрали нас для її усиновлення, але ми мусили підписати умови біологічних батьків, якщо хотіли просунутися з паперами.
— Ви нам цього не казали. — Моє нутро закрутило так, ніби знало, що ми всі ось-ось вріжемося у щось і згоримо.
— Звичайно, не казали, — огризнулася вона. — Документ був підписаний на умовах нерозголошення.
— Які вони були? — Аллі напружилася і зробила крок уперед. — Умови?
— Окрім таємності? Перша — вона ніколи не займатиметься балетом, — сказала їй Керолайн, змахуючи сльози.
— Неможливо. — Аллі похитала головою. — Це просто неможливо. — Вона подивилася на мене, і заперечення в її очах врізалося мені просто під дих. — Гадсоне, вона б ніколи такого не зробила.
— Люди роблять ірраціональні речі, коли їм страшно. — Я потягнувся до її руки й стиснув її. — Ти не знаєш, що було в неї в голові.
— Вона б не зробила цього. — Аллі повернулася до Керолайн, і моє серце завмерло від жаху, що проступив на обличчі моєї сестри. — Ліна не зробила б цього! Вона любила танцювати. Вона жила й дихала, щоб бути на сцені. Вона б ніколи не обмежила свою... — Аллі закусила губи, і її очі розчахнулися. Папір зім’явся в її руках.
— Свою кого? — перепитала Керолайн оманливо м’яким голосом. — Свою кого, Аллі?
Чорт, усе пішло надто неправильно, надто швидко.
— Доньку, — нарешті сказала Аллі. — Ліна не зробила б такого з власною донькою.
— Боже мій. — Керолайн похитнулася назад, обдаровуючи Ґевіна, а потім і мене звинувачувальним поглядом, перш ніж переключитися на Аллі. — Ти її тітка. Як я це пропустила? Вона ж така сама, як ви четверо. Ти її тітка... і ви всі знали. — Вона склала руки, ніби потребувала захисту. — Відколи вона була немовлям?
— Ні. Ніхто з нас не знав про Джаніпер чи про те, що Ліна залишила її з тобою. — Аллі похитала головою. — Ми дізналися в травні. Джаніпер зрозуміла це задовго до нас. Спочатку вона думала, що я — її мати, але це Ліна.
— Це... — дихання Керолайн пришвидшилося. — Це була друга умова. Щоб вона не шукала свою біологічну сім’ю. Щоб біологічні батьки зберігали повну анонімність. Що ти зробила?. — Вона накинулася на Аллі.
Я втрутився, обхопивши Керолайн за плечі й нахиливши голову, щоб подивитися їй в очі.
— Аллі в цьому не винна. Джаніпер знайшла її. Джаніпер зробила тест ДНК. Якщо хочеш злитися на когось, то кидайся на мене чи Ґевіна, але Аллі була на твоєму боці з першого дня. Пам’ятаєш, що я сказав тобі на озері?
Правда відрізняється залежно від того, хто її каже. Дай їй шанс і подивись на це з її боку, бо вона нічого не зробила, окрім як дивилася на все з твого.
Керолайн завагалася.
— Я дозволила їй виступити на «Класиці» для тебе, — пояснила Аллі. — Я знаю, що ти хотіла закритого усиновлення, і це, мабуть, твій найгірший кошмар. І мені шкода, що ми не сказали тобі. Ти завжди ненавиділа нашу сім’ю, і ми думали, що ти заборониш нам бачитися з нею. Але однаково планували тобі розповісти. Просто сподівалися, що спочатку я тобі сподобаюся, і ти побачиш, що ми не становимо загрози, щоб мати шанс залишитися в житті Джаніпер. Усе вийшло з-під контролю, і мені дуже шкода.
—Я ніколи не хотіла закритого усиновлення, — поправила її Керолайн, і музика стихла. — Мені завжди було приємно знати, що вона зможе легально отримати свої записи у вісімнадцять років, і я була б щаслива, якби це було відкрите усиновлення, але я підписала...