Гіркий присмак наповнив мій рот, коли я подумала про те, що вона зробила або принаймні у чому взяла участь, і спробувала повірити в те, що Гадсон неодноразово казав мені. Що люди роблять ірраціональні речі, коли вони налякані.
А може, правда полягала в тому, що Ліна, яку я, як мені здавалося, знала, не була тією Ліною, яку любила мама, не була тією Ліною, за якою тужила Енн, не була тією Ліною, за якою ховалася Єва. Можливо, вона була десятком різних Лін для десятка різних людей, змінюючи маски за потреби.
Можливо, тільки Ліна знала Ліну по-справжньому.
І поки я не повернулася сюди, поки Джаніпер не запхала Гадсона назад у моє життя двома сповненими ентузіазму руками, я була небезпечно близька до того, щоб казати те саме й про себе.
— Ти ненавидиш трупу. — Єва пирхнула й вийшла з гардеробної.
—Я не... ненавиджу її, — тихо сказала я, оглядаючи Лінине фото. — Я просто не завжди впевнена, що мені подобається те, яка я в ній. — Я глянула в її бік і побачила, що вона стискає свій телефон. — І знаю, що мені не подобається те, яка ти в ній. Що ти робиш із телефоном?
— Мене кенселять, — зізналася Єва, сідаючи на край Ліниного ліжка й вмощуючи телефон на колінах. — Уже є щонайменше п’ятдесят відео, і я впевнена, ти скажеш, що я на це заслуговую.
Я сіла поруч із нею, аж старий матрац вигнувся.
— Так, паршиво. Найкраща порада — уникай коментарів за будь-яку ціну.
— Я тебе типу ненавиджу, — прошепотіла вона, закриваючи застосунок.
— Я здогадалася про це приблизно тоді, коли ти організувала кенселінг мені. На щастя для нас, думаю, це той випадок, коли твій здоровий глузд пожерли заздрощі, а не справжня ненависть. — Мій погляд зачепився за фотографію в рамці, на якій ми вчотирьох були того єдиного разу, коли тато витягнув нас у парк розваг.
— Як це — бути обраною? — Вона знову провела рукавом по щоці.
— А як це — бути скиглійкою? — заперечила я. — Серйозно, Єво. Тобі двадцять п’ять, а не п’ятнадцять. Ніхто тебе не покинув. Ніхто не танцює на пуантах, поки ти з тугою дивишся на них. Я розумію бажання вийти з тіні, але, можливо, відповідь полягає в тому, щоб шукати інше джерело світла.
— Це трупа, — прошепотіла вона. — Мамина трупа.
Я зітхнула.
— Я кажу з власного досвіду, коли стверджую, що ти не отримаєш схвалення, якого так прагнеш, від неї...
Вона насупилася.
— ...чи від когось іншого. — Я вказала на її телефон. — Ми обидві знаємо, що вона не здатна сказати нам, що пишається нами, й це цілком і повністю несправедливо, тож знадобиться кілька років і багато годин терапії, щоб розпакувати все.
— Скільки часу пішло в тебе? — запитала вона.
— Враховуючи те, що я щойно ледь не зламала себе, щоб довести Василю, що я досі одна з його провідних танцівниць? Я дам тобі знати, коли мені вдасться. — Я глянула на її телефон. — А ще дам тобі новий пароль, щоб ти могла принаймні видалити відео.
— Ти не сердишся на мене? — Вона звела брови.
— О ні, я збіса зла на тебе. — Я знизала плечима. — Але, на жаль, я і далі люблю тебе. Ти ж моя сестра. Ти привозиш мені бейґли з Нью-Йорка і рятуєш мої речі, коли Шарлотта викидає їх з моєї шафки, тому я дам тобі пароль і один шанс виправити все між нами.
— Немає сенсу його видаляти. Під ним уже купа коментарів. — Вона знизала плечима. — І там просто ти танцюєш. Ти не зробила нічого поганого. А от я зробила. — Вона повільно подивилася в мій бік опухлими червоними очима. — Це жахливо.
— Так. І боляче. — Я потягнулася і стиснула руку Єви. — Знаєш, справжнє життя — це те, що відбувається тут. Зі мною, з Енн, з твоїми друзями, біля станка, на сцені. Це... — Я глянула на її телефон. — Це лише блискучий зал дзеркал, і якщо надто довго дивитися крізь призму того, як тебе сприймають інші, почне спотворюватися те, як ти бачиш себе сама. Видали акаунт або принаймні деактивуй його на якийсь час, бодай для того, щоб не жити на підлозі в Ліниній гардеробній.
— Там багато підписників, — прошепотіла вона, захисним жестом прикриваючи телефон.
— Це просто ідея. — Тверда деревина заскрипіла під моїми ногами, коли я підвелася, відпустивши її руку. — Але я не можу дозволити тобі розкіш залягти в ліжко. Мені потрібно, щоб ти зібралася на прийом, поки я сходжу в душ, і я зроблю те саме, бо ми маємо допомогти нашій племінниці. Вибачення — це більше, ніж слова, €во, і я даю тобі один шанс виправити те, що ти зламала, інакше, присягаюся, я не спілкуватимуся з твоєю дупою. Ти зрозуміла?
Вона кивнула.
— Що я маю зробити?
Я підняла нашу світлину й зітхнула.
— На жаль, я цілковито впевнена, що нічого такого, чого б ти не робила раніше.