РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ
АЛЛІ
CassidyFairchildeclass="underline" Вони обидві неймовірні танцівниці. Сподіваюся, вони вирішать свої сімейні проблеми.
— Я вже казав тобі, яка ти чарівна цього вечора? — Рука Гадсона зігрівала мій поперек крізь тонкий зелений шовк асиметричної сукні, поки ми пробиралися крізь переповнену пристань. Ми мали опинитися на борту протягом наступних десяти хвилин, інакше пропустили б відплиття.
— А я тобі це казала? — Я глянула на його костюм, більш ніж захоплена тим, як він сидів на широких лініях його плечей.
— Від вас, люди, нудить, — зауважила Єва в нас за спиною, коли ми ступили на дерев’яний пірс.
— Це мене від тебе нудить, — втрутився Ґевін, що був поруч із нею. Я вирішила, що краще два прикриття, ніж одне, і він погодився піти як партнер Єви.
Гадсон кинув на брата застережливий погляд, а я зосередилася на тому, щоб не провалитися підборами в щілини між дошками пірса. Коли ми йшли до причалу, де стояла яхта, яку Метрополітен-балет орендував для прийому, я помітила представників щонайменше чотирьох труп із різних куточків США.
—Алессандро! — вигукнув хтось, кинувшись до нас від човна праворуч.
Я стиснула манільський конверт, який дала мені Енн, наче від його вмісту залежало моє життя, і посунулася, щоб енергійна блондинка не вдарила Єву по голові. Десь у підсвідомості защеміло дивне відчуття, ніби я її вже десь зустрічала.
—Привіт! — Вона всміхнулася і помахала рукою. — Я Лайла Морріс із Лос-Анджелеського Метрополітен-балету. Я тут, щоб допомагати судити «Класику», і просто мушу сказати, що твій виступ був винятковим.
—Дякую, це дуже люб’язні слова. — Я на мить завмерла, почувши ім’я, а коли мене осяяло, моє горло стиснулося. — Ти — WestCoastPointe.
— Ти бачила мій контент? — Її усмішка засліпила мене, і лише на мить потьмяніла, коли вона кинула погляд на Єву. — Я просто хотіла сказати, що вважаю тебе однією з найкращих у нашому поколінні, і сподіваюся, що нам випаде шанс попрацювати разом.
— Кумедно, але я можу заприсягтися, що ти казала, ніби вона претензійна й зарозуміла, — зауважила Єва, випроставшись і дивлячись на Лайлу згори вниз.
Ґевін придушено пирхнув, а Лайла почервоніла, й ми пішли геть.
—Це було неввічливо, — дорікнула я сестрі.
— Я знаю. — Єва знизала плечима. Ми підійшли до причалу з логотипом Метрополітен-балету, і побачили, що двигуни яхти вже гудуть. — Нам, мабуть, сюди.
—Трясця, — пробурмотів Ґевін. — Двадцятиоднометрова яхта?
— Б’юся об заклад, що вона більша за двадцять сім метрів, — відповів Гадсон. — їй впевнена щодо цього? — Його рука перемістилася на мою талію.
— Я ніколи ні в чому не впевнена. — Моє серце почало калатати, коли ми наблизилися до пандуса. — Зазвичай я залишаю це на тебе. — Персонал був надто зайнятий підготовкою яхти до виходу в море, тому ніхто не перевіряв імена, і ми пройшли просто на величезну вечірку, потрапивши в галасливу юрбу, яка розлилася від задньої палуби біля маленької шлюпки аж всередину й нагору.
— Як думаєш, де він? — запитав Гадсон.
— Зазвичай у приватній каюті на носі. — Я кивнула в бік носової частини човна й рушила.
Гадсон обійняв мене за талію і відтягнув з дороги гурту дітей у краватках і літніх сукнях, які бігли крізь натовп, поспішаючи до сходів, що вели на верхню палубу.
— Дякую. — Я приклала руку до грудей, щоб заспокоїти калатання свого серця.
— У вас тут є діти? — запитав Гадсон, коли ми підійшли до каюти.
— Деякі відвідують школу, — відповіла я, киваючи і всміхаючись колегам, що проходили повз. — Здебільшого це ті, хто сьогодні увійшов до п’ятірки найкращих у своїй категорії.
— Джаніпер посіла сімнадцяте місце, — з гордістю оголосив Ґевін.
— Так і є, — підтвердила я з усмішкою. Це було найкраще повідомлення, отримане мною за весь день, враховуючи, що мені довелося ганятися за Євою.
— Аллі! — Еверетт відійшов від Майкла та групи солістів, з якими стояв біля бару. — Ти готова святкувати? Тут подають чудове мартіні. — Його обличчя скривилося, коли він побачив Єву. — Я так розумію, сюди пускають усіх підряд.
— Не тисни на неї, — сказала я. — У неї був важкий день.
— На який вона заслужила. — Він кинув Єві злу посмішку, коли пролунав гудок яхти. — О, ми пливемо. — Він
нахилився і поцілував мене в щоку. — Ти ж знаєш, він чекає на тебе. Підпиши цей контракт і починай святкувати.
— Так і зроблю, але спершу мені треба дещо владнати. — Я кивнула. — Зроби мені послугу і дозволь Гадсону й Ґевіну позависати з вами хвилинку.
Гадсон застиг:
— Ми так не домовлялися.
— Розслабся, — сказав Еверетт. — Хлопців не запрошують на зустрічі для підписання контрактів. Дозволь їй владнати справи, а тоді ви вдвох зможете втекти, щойно ми виголосимо тост. — Він звів до мене брови.