Моя щелепа почала неконтрольовано тремтіти.
— Hi, — вичавила я з себе. — Вони означають, що ми не маємо права казати, що він твій батько. Але ти, — я підтягнула її ближче, — можеш казати все, що хочеш і коли хочеш. У тебе є вибір. Ми забрали владу в нього, а не в тебе.
Вона кивнула. Її губи набули синюватого відтінку.
Я озирнулася через плече, коли рятувальний човен наблизився, і ледь не задихнулася від полегшення.
— Вони поруч.
Водій заглушив мотор, і Гадсон з’явився на кормі. Човен дрейфував, а коли сповільнив хід і його ніс опинився приблизно за три метри від нас, я побачила страх у кожній рисочці обличчя Гадсона.
— Аллі! Джаніпер!
— Ми припливемо! — крикнула я, поки йому не спало на думку стрибнути в цю морозильну камеру під назвою океан. — Ти зможеш? — запитала я в Джаніпер.
— Так. — Вона кивнула, і ми попливли.
Я тримала одну руку на її сукні й рухалася у воді боком, ігноруючи судоми, які повільно охоплювали мої м’язи, коли ми огинали корму човна, що гойдався на хвилях.
Гадсон і Ґевін чекали на маленькому помості для купання, Ґевін присів навпочіпки, а Гадсон стояв на одному коліні.
— Бери її! — крикнула я Ґевіну, бо ми наблизилися до нього першого, потім поклала обидві руки на талію Джаніпер і штовхнула її на палубу, щосили бовтаючи ногами у воді.
— Тримаю! — крикнув Ґевін, і я відпустила її, занурюючись назад у воду.
— Аллі! — гукнув Гадсон, і я перевела погляд з тулуба Джаніпер, що рухався вгору, на простягнуту руку Гадсона, а коли босі ноги Джаніпер з’явилися з океану, озирнулася назад. — Вона в нього. Тепер лізь у чортів човен, або я стрибну до тебе!
Я забила ногою, змушуючи своє тіло повернутися ліворуч, і потягнулася до Гадсона.
Він схопив мене за праву руку, потім за ліву й витягнув із води з немислимою силою, притиснувши до своїх грудей. Тоді обхопив мене за спину обома руками, а коли крутнувся і поставив мене на поміст, мої долоні впали йому на плечі.
— З тобою все гаразд? — Його погляд пробіг по мені.
— Н-н-нормально, — процокотіла я.
— Добре. — Він кивнув, потім узяв мене на руки й підвівся. Човен гойдався, коли він ніс мене, щоб посадити на П-подібну лаву на кормі.
Я неконтрольовано тремтіла, шукаючи Джаніпер, і знайшла її, загорнуту в сріблясту ковдру, на колінах Ґевіна за метр від мене. Двоє членів екіпажу яхти були на борту разом із нами — один за штурвалом, а інший розправляв ще одну сріблясту ковдру.
Гадсон обгорнув її навколо моїх плечей, а потім присів переді мною навпочіпки.
— Нічого не зламала під час падіння?
— Спочатку перевір її, — зажадала я, стискаючи змерзлими пальцями край ковдри.
— Вона з Ґевіном. Я перевіряю тебе. — Він подивився мені в очі, потім приклав пальці до мого зап’ястка, мить помовчав і кивнув. — Ти вдихала воду?
— Не думаю. А могла? Усе сталося дуже швидко.
М’яз на його щелепі сіпнувся.
— Не ворушися. — Він перетнув невеликий човен, сів поруч Джаніпер і перевірив її. Двигуни загуркотіли, оживаючи.
— Двоє вцілілих на борту. Ми повертаємося до пристані, — сказав один із членів екіпажу в рацію. Відповідь заглушив рев двигунів, і ми рушили, розсікаючи океан у протилежному напрямку від яхти.
За кілька хвилин Гадсон повернувся і пригорнув мене до себе, обійнявши за плечі. Його тепло розлилося по мені. Він поцілував мене в скроню.
— Боже, Аллі, ти стрибнула за нею.
— Якщо ти бодай подумаєш про те, щоб вичитувати мене! — вигукнула я, перекрикуючи рев двигунів.
— Дякую. — Він притулив мій крижаний лоб до своєї шиї. — Просто... дякую. Але, будь ласка. Не треба. Та однаково дякую. Дідько, я просто руїна.
— Керолайн знає, що вона тут? — Пристань з’явилася в полі зору.
Гадсон похитав головою.
— Вона думає, що Джаніпер лишилася на ночівлю в подруги, але, повір мені, скоро дізнається. Я майже впевнений, що до кінця вечора в нашої племінниці буде електронний браслет для домашнього арешту на щиколотці.
— Вона знає, — сказала я достатньо голосно, щоб він почув. — Вона знає про Василя. Вона все чула. — Я глянула в бік Джаніпер: Ґевін притиснув її до грудей, обхопивши обома руками її маленьке тільце. Вона не дивилася на мене.
— Трясця. — Гадсон пригорнув мене міцніше.
Цього слова було достатньо, щоб описати все, тому я опустила решту й просто вбирала тепло, яке випромінювало його тіло, поки ми підстрибували на хвилях на шляху до пристані для яхт.
Коли ми припливли, там уже чекала швидка.
* * *
Дві години по тому, після гарячого душу, я почувалася майже людиною. Я вийшла з кухні з тістечком в одній руці та пляшкою води в другій.
— Годі тобі нависати наді мною, — повчала я Сейді, яка дріботіла поруч до вітальні. Ґевін висадив мене біля дому годину тому, коли я відмовилася навіть наближатися до лікарні швидкої допомоги Райської бухти. Сейді не відходила від мене далі ніж на пів метра, відколи я увійшла у двері. Вона навіть сиділа на килимку у ванній, поки я милася в душі.