— Ти могла б пробачити йому. — Енн просунула свою руку крізь мою.
— Мені просто потрібен час, щоб подумати про все. — Про таємниці, і про провину, і про те, що його кохання визначило, хто виживе тієї ночі. Якби за нами їхав Ґевін, живою була б Ліна.
— Тобі? Ти витрачаєш час на те, щоб знову й знову аналізувати всі можливі варіанти, перш ніж вибрати той, який здається найбезпечнішим. — Єва пирхнула і сіла на заднє пасажирське сидіння. — Уявляю.
— Не поспішай. — Енн стрільнула в нашу сестру поглядом. — Те саме стосується контрактів. До біса дедлайни. Будь-яка трупа в цьому світі почекає, якщо ти не впевнена. їх багато, але Алессандра Руссо лише одна. Просто виріши, чого хочеш ти.
— Це стосується й тебе, — нагадала я їй.
Вона кивнула, потім поплескала мене по руці й попростувала до водійського місця.
Уперше в житті я почувалася по-справжньому вільною, а от що робити з цією свободою — не мала зеленого поняття. Я знала, чого хочу. Просто не могла це отримати. Єва мала рацію. Я обирала те, що здавалося найбезпечнішим, а це означало триматися за рішення, яке мало найбільше сенсу.
Я поверталася до Нью-Йорка.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ
ГАДСОН
NYFouette92: Подивіться нове відео Bwayllte.
У списку артистів знову Алессандра Руссо.
Tutucutex20: Я теж бачила! Проте немає дописів від RousseauSisters4.
Водій таксі посигналив пішоходу, коли я виходив із кав’ярні навпроти будівлі Метрополітен-балету. На тротуарах було таке саме юрмовисько, як і на дорогах, але принаймні люди рухалися швидше, ніж застряглі в заторах автівки.
Важко було уявити життя тут, серед гамору й мільйонів людей, але якби це було потрібно, щоб бути поруч з Аллі, я б пристосувався. Крім того, робота була б та сама. Може, це й не Аляска, але океан є океан. І я мав ще один шанс попроситися в Сітку за три роки.
Три роки були нічим порівняно з тим, як довго я кохав Аллі.
Я глянув на годинник і сьорбнув кави за ціною нирки, відійшовши з дороги, щоб інші покупці могли вийти з крамниці за мною. Сьома тридцять, тобто в мене є десять хвилин, щоб подолати два квартали до будинку Аллі,
поки вона не пішла на репетицію. Це також означало, що я не спав близько доби. Та й дідько з ним. Сон переоцінювали. Я вдихнув тривогу й видихнув рішучість.
У задній кишені джинсів задзижчав телефон, і мій пульс прискорився, як і завжди. Однак це була не вона.
ҐЕВІН: Уже повернув її?
ГАДСОН: Ще не бачив.
Я сховав телефон назад у кишеню й ступив у море безіменних облич, прямуючи на схід, до квартири Аллі.
Останні п’ять днів були мукою. З дому Руссо поїхали всі мешканці, крім одного. Аллі попрощалася з Джаніпер. Із Керолайн. Вона навіть зайшла до бару, щоб попрощатися з Ґевіном. Гадаю, для неї тих слів на пляжі було досить, щоб закінчити все, що було між нами.
Я так не вважав.
Потік людей сповільнився на розі, і я спинився разом з усіма, хто йшов на роботу, чекаючи на сигнал світлофора, який дозволив би нам перейти дорогу.
Я поглинув кофеїн, а потім потягнув шию. Дорога з Райської бухти була довгою, але воно того варте. Те, що було в нас з Аллі, — не просто рідкісне, воно надзвичайне. І так було з тієї миті, як ми зустрілися. Споріднена душа. Кохання всього мого життя. До якої термінології не вдайся, вона однаково не могла адекватно описати цей зв’язок.
Вона існувала, а я належав їй.
І якщо мені доведеться переїхати до Нью-Йорка й благати її про прощення доти, доки коліна не зітруться в кров, я так і зроблю. У мене не було великого досвіду у відділі плазування, але я стану його довбаним генеральним директором, якщо знадобиться. Вона покохала мене в сімнадцять.
Вона не казала, що досі кохає тебе.
Але кохала. Я знав це з тією ж упевненістю, яку відчував щоразу, коли виходив із повітряного судна, знаючи, що повернуся назад. Я розумів її так, як океан: його ритми й хвилі, припливи й відпливи. Аллі кохала мене. Вона казала це своїми усмішками й сміхом. Вона кричала це своїм тілом. Вона шепотіла це посеред ночі, коли вкривала мене ковдрою і цілувала в скроню. Вона показувала свій страх перед цим щоразу, коли намагалася зав’язати непотрібну сварку. За останній місяць вона проводила зі мною кожну вільну хвилину, і я ні разу не поскаржився: хай це навіть було лише чотири відсотки її дня, ішлося про сто відсотків того, що вона могла мені дати.
Тепер я давав їй те саме.
Мій телефон задзвонив.
ҐЕВІН: Твоя швидкість не вражає.
ҐЕВІН: Я подбаю про все вдома. Іди за своєю мрією.
Я допив каву й викинув картонний стаканчик в урну, потім узяв телефон, щоб набрати відповідь, але колір світлофора змінився, і люди кинулися через дорогу.