З іншого боку перехрестя почувся гавкіт, і я підняв голову.
І застиг на краю тротуару.
З протилежного боку вулиці поруч з Аллі бігла Сейді в яскраво-рожевому нашийнику й на повідку такого самого кольору, метляючи хвостом.
Аллі. Моє серце почало безладно калатати, і це не мало нічого спільного з кофеїном.
Я негайно розвернувся, борючись із потоком людей, щоб утримати її в полі зору.
Її величезні сонцезахисні окуляри ховали очі, на ній була обтисла синя футболка, легінси й тенісні туфлі, волосся вже було акуратно зібране у високу гульку — вона йшла на репетицію.
Чорт, я наплутав з її розкладом.
Аллі поправила величезну сумку на плечі. З іншого боку від неї з’явилася Єва. Гаразд, якщо мені доведеться принижуватися перед її сестрою, я впораюся.
— Даруйте, — сказав я, ледь не врізавшись у якогось хлопця в костюмі-трійці, бо йшов проти течії, відчайдушно намагаючись не зводити очей з Аллі. — Аллі! — покликав я, але вона мене не почула.
Єва говорила щось без упину, Аллі всміхалася. Коли вони наблизилися до дверей студії, я зупинився на краю тротуару, оцінюючи свої шанси перетнути дорогу цілим.
— Аллі! — спробував я ще раз, але мій голос потонув у хорі автомобільних гудків.
Еверетт з’явився у дверях і обійняв Аллі, міцно пригорнувши її до себе й піднявши в повітря. Аллі всміхнулася, коли він крутнув її навколо себе, обмотавши повідець Сейді навколо них обох, а Єва кинулася до рожевого нейлону і вхопила його, щоб вони не попадали.
Гаразд. Еверетт теж може послухати мої благання. Що більше публіки, то краще.
Аллі засміялася, коли Еверетт поставив її на землю, і в моїх грудях защеміло сильніше. Мені не треба було нічого чути — один вигляд її щастя почав склеювати шматки мого розбитого серця назад у первісну форму.
Потім у дверях з’явилася Ріґан з гігантським оберемком рожевих і білих повітряних кульок у руках, і усміхнена Аллі знову опинилися в обіймах.
У моїй кишені задзижчав телефон, і я мимоволі потягнувся до нього, коли компанія зникла в будівлі Метрополітен-балету.
Аллі була вдома, здорова, щаслива й жила своєю мрією.
Яке право я мав лізти в це життя? Знову спричиняти потрясіння, коли вона так наполегливо боролася, щоб повернути його назад? Закралися сумніви, але рішучість поставила їх на місце. На планеті не було нікого, хто міг кохати її так само сильно, як я.
Я глянув на телефон, очікуючи побачити ім’я Ґевіна, натомість побачив відповідь, на яку чекав кілька днів.
НІЛЬСОН: Я щось чув про те. що ти хочеш поїхати з Кейп-Коду.
Мої великі пальці зависли над клавіатурою. Приїзд сюди був імпульсивним, але в житті Аллі, я бачу, небагато місця — вона прийшла на тренування навіть раніше, ніж, за її словами, робила це зазвичай. Хай що б я зробив далі, я мав пам’ятати про її інтереси. Не тільки свої.
Я мав повністю присвятити себе їй, бути чоловіком, якого вона не тільки кохала, але й заслуговувала. А чоловік, на якого вона заслуговувала, мав бути таким цілеспрямованим, як і вона, таким пристрасним, таким уважним. Ми були пов’язані, зчеплені долею чи удачею, і це ніколи не зміниться. Байдуже, скільки часу мине, як і те, якщо вона ніколи не пробачить мені, що я беріг свої таємниці, — я кохатиму Аллі Руссо до самої смерті.
Як вона й казала, хвилі набігали не по одній. Вона була щаслива тут, і в мене не було іншого вибору, окрім як відповідати її енергії. Я був мрійником, який закохався в мрійницю, і настав час перестати мріяти й почати діяти.
ЕЛЛІС: Мені треба попросити про цю послугу.
* * *
— Ти справді їй не скажеш? — Ґевін сидів у шкіряному кріслі мого кабінету чотири тижні по тому, спостерігаючи, як я закінчую збирати чергову коробку.
— Hi. — Відсутність Аллі забрала кольори з неба, смак з їжі, спокій з гарячого душу... кожне книжкове кліше було доречним. Я втратив усе це, і настав час іти. — Балет буде на сцені менш ніж за місяць, і їй потрібно бути зосередженою.
— Ти просто... переїдеш. — Він потягнувся до бейсбольного м’яча, що лежав на книжковій полиці поруч із ним. — Збереш усе своє життя, навіть не поговоривши з нею про це? Не зрозумій мене неправильно, я обома руками за те, щоб ти забрався звідси. Біжи за мрією. Хай живуть мрії. Але ж ти знаєш, для того щоб вона тебе пробачила, тобі треба з нею поговорити, еге ж? У тебе є план?
— Наразі мій план полягає в тому, щоб взяти слухавку, якщо вона подзвонить...
— Відколи це ти з тих хлопців, які чекають? — Ґевін відкинувся на спинку крісла. — Подзвони ій, трясця. А ще краще — з’явися біля її дверей і цього разу таки поговори з нею.