—Яка ти владна, — заскиглив він, підводячись із крісла.
Я не став приховувати усмішку. Саме цього мені бракуватиме. Суперечок і сміху. Споглядання, як росте Джаніпер, і спроб зрозуміти, що вона вигадає наступним, щоб бути на крок попереду неї. Я сумуватиму за своєю сім’єю. Вони приїздитимуть у гості, але це не те саме.
Я подивився на карту Аляски в рамці над своїм столом. Деякі мрії вимагали дій, а інші мали зачекати, тож саме це я і збирався робити. Чекати.
Висунувши шухляду столу, я знайшов нашу з Аллі світлину, яку Джаніпер поцупила з коробок на початку літа. Мої груди розчахнулися — принаймні виникло таке відчуття.
Як, трясця, я міг кохати її так, потребувати її, як повітря, і не бути з нею? Як таке кохання могло бути цілковито й безплідно змарнованим? Вона кохала мене, а я кохав її — і цього однаково було мало. Час був моєю єдиною надією повернути її.
Я сховав фото в задню кишеню й спакував решту вмісту шухляди в коробку.
— Не можу повірити, що ти їдеш, — пробурмотіла Керолайн, пакуючи книжки зі швидкістю, яка змусила мене засумніватися у власній робочій етиці. — Тобто можу. Я рада за тебе. Ти заслуговуєш на все найкраще, що може бути. Скотч. — Вона простягнула руку.
Приголомшений і трохи наляканий, я подав його. Подивився на свій телефон. Вона могла з’явитися з хвилини на хвилину. Саме вчасно.
— Із нами все буде гаразд. — Вона запечатала коробку й штовхнула її Ґевіну. — Зроби себе корисним і познач це. І ні, писати «порно» — це не кумедний спосіб помститися йому.
— Ти псуєш усе задоволення. — Ґевін усміхнувся, а потім упевнено написав «ПОРНО» на боці коробки.
— Думаю, Таннер готовий, тож я можу передати йому вечірню зміну в кафе. — Вона зібрала ще одну коробку, а я взявся за наступну шухляду, щоб і на мене не накричали. — А це означає, що Джаніпер не знадобиться няня після школи.
— Або я можу лишатися сама! — гукнула та з вітальні.
— О, цього точно не буде. — Керолайн похитала головою.
— Або ти можеш прийняти допомогу, — запропонував я, помітивши її машину, що зупинилася на вулиці. Один факт про цю жінку? Вона збіса пунктуальна.
— Я не збираюся тягнути маму з татом назад. — Вона спрямувала скотч на Ґевіна. — І я не покину кафе. Це стосунки «любов-ненависть», але воно моє... Ти серйозно написав це на коробці, коли я чітко сказала так не робити?
— Я не кажу, щоб ти просила маму й тата повернутися. І точно не кажу, що ти маєш залежати ось від нього. — Я вказав на Ґевіна.
— Грубо, — пробурмотів він.
— Факти, — відповів я, повільно задкуючи з кабінету. — Я кажу, що у твоєму житті, у житті Джаніпер є місце для більшої кількості людей, які будуть любити й підтримувати вас, якщо ти їм дозволиш. І ймовірно, ти зрозумієш, що робиш їм послугу. — Я потягнувся до дверної ручки.
— І на кого ти хочеш, щоб я покладалася, Гадсоне? — запитала Керолайн, нахилившись до дверей.
Я відчинив їх.
— Ти навіть не уявляєш, наскільки ти вчасно. — Або як боляче мені було її бачити. Але так було правильно для всіх, і вона пообіцяла не розповідати Аллі, що я роблю.
— Роблю все, що можу, — сказала вона, заправляючи кучері за вуха й притримуючи коробку з пакувальними матеріалами на стегні, коли заходила. Вона поставила її на підлогу й попрямувала прямо до Керолайн, простягнувши їй руку. — Привіт, Керолайн. Давно не бачилися.
Сестра глянула на мене, а потім обережно взяла її руку.
— Привіт, Енн. Я думала, ти повернулася до Нью-Йорка зі своїми сестрами.
— Насправді я вирішила залишитися і почати свою маленьку, дуже заіржавілу юридичну практику тут, у цьому місті.
— Тітонько Енн! — Джаніпер вилетіла з вітальні, промчала повз мене й врізалася в бік Енн.
— Привіт, Джаніпер. — Енн обійняла її у відповідь. — Я скучила за тобою.
Джаніпер одразу ж почала розповідати Енн про свій перший тиждень у Мадлен і про те, що вона не впевнена, що її нова вчителька зможе зрівнятися з Елоїз, але вона дасть їй шанс, а я сидів і дивився, як Керолайн сміялася.
Так, у них усе буде добре, і тільки це мало значення.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
АЛЛІ
ReeseOnToe: Господи! Та ти богиня! Я не можу дочекатися, щоб побачити балет за два тижні!
— Доброго ранку, Аллі! — Дженніфер, одна з новеньких у кордебалеті, радісно помахала мені рукою, проходячи повз мене коридором. — Привіт, Сейді!
—Доброго ранку, Дженніфер, — відповіла я, намотуючи повідець Сейді на зап’ясток, а потім натягуючи на долоні потерті краї свого зношеного чорного худі й проштовхуючись назустріч потоку танцівників, що прямували на репетиції.
Я вже мала б бути там, розігріватися, вести всіх, як очікував Василь, але його єдина умова щодо присутності Сейді в студії — вона сидітиме в кабінеті Кенни, поки я репетируватиму. І це було чудово, оскільки Кенна любила її.