— Проти. — Гадсон відкинувся назад і поклав руку мені на стегно. — Де Майлз і Тайлер?
Дівчинка-підлітка з рудим волоссям здригнулася, побачивши мене, а потім швидко розвернулася й зайняла своє місце.
— Тай за лаштунками з дівчатами, — відповіла Керолайн. — Вони всі нервують. — Вона подивилася в мій бік. — Тобі вдалося прослизнути за лаштунки?
Я кивнула з усмішкою.
— Вона просто фантастична, і дуже спокійна.
— У Майлза свідчення в Бостоні. — Енн усміхнулася, і її щоки заграли рум’янцем. — Але він завтра буде вдома. Ви ж хочете свою кімнату, Аллі? Бо я її вам підготувала.
— Звісно. — Я кивнула. Завтра розпочинався тиждень, який ми вирішили провести в пляжному будинку й узгодили для цього свої розклади. Мама померла майже чотири роки тому, але ми й досі дотримувалися її правил.
Я зиркнула на порожнє місце поруч із собою.
— Вона прийде. — Гадсон провів губами по моїй скроні.
—Пунктуальність — не її визначальна риса, — нагадала мені Кенна, а потім вигнула шию, щоб зазирнути за нас. — Але гляньте, хто тут!
— Ніби ми могли таке пропустити. — Еверетт нахилився й поцілував мене в щоку. — Дай нам секунду, і ми проберемося до вас. — Його обручка блиснула під світлом, коли він взяв Майкла за руку, і вони пішли до кінця ряду.
— Ні краплинки ностальгії? — запитав Гадсон, погладжуючи пальцями верхню частину мого стегна.
—Я виступала тут минулого року, — нагадала я йому, повертаючи голову, щоб швидко цьомкнути його. — А мій дім — ти. Найкраще з обох світів.
Він нахилився й поцілував мене трохи глибше, ніж це можна було вважати доречним у Метрополітен, і я насолоджувалася кожною його секундою. Я не могла втомитися цілувати цього чоловіка.
— Фу. Ви двоє огидні. — Єва прослизнула повз Кенну й опустилася на своє місце, шарудячи обгорткою букета.
— А ти ледь не спізнилася. — У моїй душі запанував спокій, як завжди, коли нам вдавалося зібратися під одним дахом.
— Ще не почалося, отже, я встигла, — заперечила Єва. — Усі принесли квіти? Скільки букетів потрібно одній дівчині?
— Поки я нарахував шість, — відповів Ґевін.
— Наче правильно. — Гадсон поправив троянди на колінах, щоб захистити їх. — Керолайн, з тобою все гаразд? Здається, ніби тебе зараз знудить.
— Я в нормі. — Керолайн кивнула, барабанячи кінчиками пальців по підлокітнику між сидіннями. — Просто хвилююся за неї. Не кожен день маленьку місцеву студію запрошують виступити в Метрополітен.
— Вона чудово впорається, — пообіцяла я Керолайн.
— Розслабся, це в неї в генах, — додала Єва, а потім повернулася до мене. — Хочеш останні плітки трупи? Ми, солісти, чуємо все. О, а хто-небудь захопив програмку?
Кенна зітхнула й поклала додаткову програмку Єві на коліна.
— Ніяких пліток. — Я похитала головою. — Але я рада, що тобі весело.
Молода дівчина, що сиділа попереду, повернулася на своєму місці, потім три незручні секунди дивилася на мене і, відкашлявшись, сказала:
— Вибачте, що набридаю, але ви схожі на Алессандру Руссо.
Я усміхнулася.
— Узагалі-то, на Алессандру Елліс. Але так, це я.
Рука Гадсона застигла на моєму стегні, і я краєм ока побачила його ямочку, що з’явилася на щоці.
— О господи! Я обожнюю вас. Увесь час дивлюся ваші виступи! — вигукнула підлітка.
— Це дуже люб’язно з твого боку. Дякую. Як тебе звати? — запитала я.
— Селін. — Її обличчя засвітилося, а погляд спинився на Єві. — А ви — Єва! Я підписана на вас і просто в захваті від серії, яку ви зняли про відмінності між різними брендами пуантів.
— Дякую. — Єва усміхнулася.
— Приємно познайомитися, Селін, — сказала я. — Сподіваюся, тобі сподобається виступ.
— Люди, ви легенди, — прошепотіла вона й одвернулася.
Гадсон нахилився й припав губами до мого вуха.
— Я обожнюю, коли ти вимовляєш своє ім’я, майже так само, як і коли моє.
Тепло одразу розлилося моєю шкірою.
— Поводься пристойно. Це ж Метрополітен. — Мені знадобилося всього три секунди, щоб наважитися взяти його прізвище, коли ми одружувалися два роки тому. Я просто перестала бути Руссо.
— Не пригадую, щоб ти згадувала про пристойність, коли ми були в гримерці минулого року, — прошепотів він, ковзнувши пальцями подолом моєї короткої чорної сукні. — Насправді я пам’ятаю, як ти просила про більше, сильніше й швидше в якийсь момент.
—Я кохаю тебе. — І тепер мені хотілося потягнути його за лаштунки для повторного виступу.
— Я кохаю тебе більше. Ти ідеальна, Аллі. Ти ж знаєш це, правда? — Очі кольору зеленої морської хвилі зустрілися з моїми, і я загубилася у своїх думках.
— О, дивіться! — Єва зашелестіла програмкою. — Сучасний танець із Райської бухти, і там її ім’я!