Выбрать главу

Керолайн ненавиділа нас усіх, особливо мою матір.

— Ні, вона ненавидить лише твою молодшу сестру, — заторохтіла Джаніпер. — Єву, а не тебе.

Гадсон застогнав, на мить заплющивши очі.

— Що ж, приємно це чути. — Я стиснула губи, борючись із безпричинним бажанням розсміятися, чого не ставалося вже кілька місяців. — Єва таки на любителя. У будь-якому разі, боюся, я не та людина, до якої варто звертатися. У тебе буде значно більше шансів на успіх, якщо обереш танцівницю з місцевої сім’ї, яка допоможе тобі переконати маму. А тобі, мабуть, потрібен рушник.

— Останнє стосувалося Гадсона. Я прискорила крок, збираючись зайти до будинку. Енн от-от мала повернутися зі своєї зустрічі, і вона казитиметься, якщо дізнається, що я була в океані сама без гідрокостюма.

—Я звик... — почав він.

— Ні, це маєш бути ти! — вигукнула до мене Джаніпер, відірвавшись від Гадсона. Гі голос дзвенів від паніки.— Ти єдина, кого вона послухає! Не тільки тому, що ти найкраща чи наймиліша, а й тому, що коли ти скажеш їй, що я мушу танцювати, то вона дозволить мені! Вона буде змушена! — 3 кожним словом вона ставала все несамовитішою, поки не почала майже кричати.

—Я не маю такої влади, — м’яко сказала я.

— Просто вислухай мене! — благала вона. — Хтось має вислухати мене!

Біль розрісся у моїх грудях, тиснучи на ребра. Скільки разів мені хотілося закричати те саме?

— Джаніпер, — тихо промовив Гадсон, але дівчинка підняла підборіддя й попрямувала до мене.

—Я слухаю, — запевнила її я. — Чому ти така впевнена, що твоїй мамі не байдуже, що я думаю?

Джаніпер зітхнула й озирнулася на Гадсона, який здавався таким самим розгубленим, як і я, а потім зупинила на мені свої великі карі очі.

— Тому що ти, — вона розправила плечі, — моя біологічна мати.

 

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

АЛЛІ

Bright2Lit: Гени в цій родині феноменальні. RousseauSisters4, ви в пуантах народилися, чи що?

 

Біологічна хто?

Я витріщилася на Джаніпер, а тоді трохи нахилилася, упевнена, що неправильно розчула.

— Я не розумію.

— Я дивилася всі твої записи, — пробурмотіла вона. Її слова спотикалися одне об одне. — Ми рухаємося однаково. Ми схожі. У нас однаковий колір волосся й очей, однакова родимка! — Джаніпер крутнулася, повернувшись до мене спиною і піднявши волосся, щоб показати пляму на потилиці.

Таку саму, як у мене.

Стиснувши рушник, я підвела очі на Гадсона, який саме витріщався на свою племінницю так, ніби в неї виросла ще одна голова. Гадаю, для нього це теж була новина.

— Джаніпер... — почала я.

— Не заперечуй! — благала вона. Її нижня губа тремтіла, а тоді вона знову закусила її. — Ти моя мати. Я знаю це. Саме тому я так люблю балет. Це в моїх... наших генах. — їй на очі навернулися сльози.

О боже, вона зараз заплаче. Як я, в біса, могла так одразу її підвести?

— Просто в мене...

— У нас однакові усмішки й однакові руки, — перебила вона, махнувши долонями в мій бік. — І я знаю, що ти, мабуть, здивувалася, побачивши мене, і я не мала влаштовувати тобі засідку. Але ти мій останній шанс.

— Проте в мене ніколи... — спробувала я знову.

— Слухай, я можу довести це! — Вона скинула наплічник, опустивши його на галявину. — Я зробила тест ДНК, і все, що тобі треба, це здати такий самий...

— Ти що? — Гадсон став поруч зі мною й пильно подивився на племінницю.

—Зробила тест ДНК, звісно. — Вона наморщила лоба, наче це ми тут поводилися нелогічно, ігноруючи погляд, яким дядько свердлив її.

— Твоя мама знає? — запитав він. — І як саме?

— Я замовила його онлайн, і... — почала вона.

— Дай вгадаю: обрала рік народження на кілька років раніший, ніж твій справжній? — втрутився він, склавши руки на грудях. — Це не Seconds, Джаніпер.

— Якби компанії не хотіли, щоб діти порушували правила, вони б зробили так, щоб їх було складніше обійти, — заперечила вона, склавши руки в його дзеркальному відображенні. — Я просто запхала ватну паличку в рота й відіслала її. — Вона витягла телефон із задньої кишені, відкрила застосунок і показала його Гадсону. — Бачиш? І, звісно, мама не знає. Вона б оскаженіла. Каже, що я маю почекати до вісімнадцятиріччя, щоб шукати свою біологічну сім’ю, а це абсолютно несправедливо.

— Не треба було мені дарувати тобі цей телефон, — пробурмотів Гадсон, беручи гаджет і зазираючи в застосунок.