— Ти не можеш відпроситися зі школи й тинятися отак! — Тон Гадсона став різкішим. — Це небезпечно!
— Атож. — Джаніпер склала руки на грудях. — Я була в страше-е-е-енній небезпеці, поки їхала на самокаті ті шість кварталів від місця, де мама висадила мене перед школою. До речі, містер Лобос передає привіт. Він порався у своєму саду, коли я проїжджала повз. Дуже страшно.
Навіть очі вона закочувала так само, як Ліна. Як я могла це пропустити? Я похитнулася, і Гадсон обхопив мене рукою за талію, тож я не встигла виставити себе дурепою і впасти.
Дихай. Ти маєш дихати.
— Не в тому річ. Звідки ти знала, що я буду тут? Твій телефон досі в мене. — Його суворий голос повністю суперечив м’якому тиску, до якого він вдався, щоб утримати мене на місці.
— Я не знала, що ти тут, доки не побачила пікап. — Джаніпер махнула на автівку останньої моделі королівського синього кольору, що стояла на під’їзній доріжці. — Я приїхала, щоб побачитися з нею. — Вона розвернулася і вказала на мене. — Те, що ти забрав мій телефон, не означає, що я не можу зайти на сайт, коли мама не користується комп’ютером. Він надсилає сповіщення обом людям, коли знаходить зв’язок, ти ж знаєш. — Дівчинка подивилася на мене, і її вираз змінився з безстрашного на занепокоєний. Вона важко ковтнула, а її руки повисли вздовж тіла. — Ти не брехала. Ти не моя мама. Але тут написано, що ми рідня. Яка?
Ось вам і дочекалися Керолайн.
Я зробила глибокий вдих і приготувалася до того, що світ зміниться:
— Я твоя тітка.
* * *
— То у вас тут справді є балетна студія? — запитала Джаніпер за десять хвилин, дивлячись на подвійні двері з фоє, що відгороджували студію від сторонніх очей.
— Є. — Я подала їй склянку лимонаду, а Гадсон вийшов за мною з кухні після сеансу обговорення надзвичайної ситуації. Насправді ми й гадки не мали, що з нею робити. Я зробила ковток свого напою, сподіваючись, що швидкий приплив цукру усуне тремтіння в колінах через відчуття, що це для мене занадто. — Мій батько успадкував цей дім. Він став його улюбленим місцем. Але мати була згодна, щоб ми проводили тут літо, лише за умови, що він перетворить бальну залу на студію, так би ми не пропускали вирішальних літніх місяців тренувань. — Пройшовши повз неї, я повернула ручку й штовхнула двері, відкривши Г-подібну студію.
Джаніпер охнула, а її очі засяяли так, як ніколи не сяяли мої, коли я бачила цю кімнату.
— Під цим кутом вона здається меншою, ніж є насправді, бо проходить вздовж стіни будинку. — Я обійшла її і зайшла до студії, клацнувши по дорозі вимикачем праворуч. Увімкнулося світло — хоч воно й не було потрібне в цей час доби. Приміщення шість на дев’ять метрів чудово освітлювалося рядом вікон, що виходили на передню та південно-східну сторони будинку, та й лінія суцільних дзеркал з іншого боку теж ставала в пригоді.
Підлога сяяла. На склі не було жодного відбитка пальців. Не було розкиданих біля вікон пляшок із водою чи кинутих під стіну балетних сумок. Вбудовані в стелю динаміки мовчали, і все ж мене охопило непереборне бажання кинутися до станка, поки мама не впіймала мене за байдикуванням.
— Вона прекрасна, — благоговійно прошепотіла Джаніпер, заходячи всередину.
— Ніякого взуття. — Я похитала головою.
— О, так. — Лимонад торкнувся краю склянки, але не розлився, коли дівчинка скинула кросівки й рушила всередину. Ніби я могла скасувати запрошення, якщо вона валандатиметься надто довго.
— Тебе це теж стосується, — сказала я Гадсону, коли він зайшов слідом за нею.
— Я пам’ятаю правила. — Він махнув рукою на свої босі ноги. — Хоча минуло вже кілька років.
Я вдихнула повітря. Коли ми востаннє були в цій кімнаті разом, він дивився, як я годинами репетирувала варіацію із «Жізелі», готуючись до «Класики». Він був моєю підтримкою номер один і, хай і не знав про це, найбільше заважав мені. Зрештою, хто може зосередитися, коли в кімнаті є Гадсон Елліс?
Ти можеш, бо вже не підлітка.
Джаніпер пройшла повз мене й зазирнула за ріг, де починався справжній робочий простір.
— І спортзал теж є?
— Останні три метри, — підтвердила я, наздогнавши її. Я спостерігала, як вираз її обличчя змінюється від здивування до цікавості. — Те, що ми робимо там, уможливлює те, що робимо тут.
— То так ти тренуєшся, коли не в трупі, — зауважила Джаніпер, ставлячи лимонад на підвіконня й перелазячи через пристрій для пілатесу, що стояв на краю килимка. — Єва дала зрозуміти, що ти ніби звільнилася, коли приїхала сюди.
Я закліпала очима й спіткнулася.
— Вона стежить за Seconds, — пошепки нагадав мені Гадсон, тягнучись до мого боку.
А. Точно.
— Тобто більшість балерин проходять реабілітацію в трупі. — Вона кинула на мене сповнений знання погляд і пройшла повз штанги, складені вздовж дзеркала. Це було звинувачення і запитання водночас.