— Це удар нижче пояса, — перебив її я, коли Аллі різко вдихнула. — Я не робитиму нічого, що не викликатиме в неї стовідсоткового ентузіазму.
Енн наїжачилася.
— Коли вечірка? — запитала Аллі, глянувши в мій бік.
— Ти не мусиш цього робити. Я навіть не впевнений, що варто. — Я шукав у її очах натяк на вогонь, який бачив, коли діставав її з води або коли підштовхував до бару, але знайшов лише похмуру рішучість. — Чи що ми зможемо.
— Зможемо. — Вона опустила своє гостре підборіддя. — Я є, а Ліни немає. Це найменше, чим я їй зобов’язана. Ти допоможеш мені чи ні?
Я стиснув щелепи раз. Удруге. Я б сказав їй будь-що, аби повернути вогонь в її очі. Тільки Бог знає, на що б я пішов, аби побачити її справжню усмішку, аби знати, що вона щаслива після всього, через що їй довелося пройти. Можливо, якби вона вибралася з цієї клітки-дому, провела якийсь час поза студією з моєю дивною, але задушливо згуртованою сім’єю, це викликало б у неї сміх. Ми пішли б їй на користь, особливо Джаніпер.
Але вдавати стосунки з Аллі? У мене стиснулося в грудях, поки вона чекала на мою відповідь. Як, трясця, я мав бути так близько до неї, не втрачаючи контролю? Можливо, це була моя кара. Можливо, це була моя розплата. Не було жодної надії на якесь справжнє майбутнє між нами — вона ніколи б не пробачила мені того, що я зробив, якби дізналася всю правду — та, можливо, це був мій шанс зробити бодай якусь дрібку для неї. Я міг би допомогти їй знайти той вогонь, навіть якби вона націлила його на мене.
— В суботу опівдні. У домі моїх батьків. Тепер це будинок Керолайн. Алессандро, ми маємо бути бездоганно переконливими, щоб зробити це. Моя сім’я дуже прониклива.
— Добре. — Вона встала, і Сейді підхопилася разом із нею. — П’ять хвилин за раз, так? Хіба не це ти мені казав? Поки ти виконуєш свою частину, я можу вдавати, що у нас стосунки. Я добре вмію грати ролі. — Вона присіла й підняла кінець повідця Сейді. — Джаніпер має зрозуміти, що я повернуся до Нью-Йорка в середині серпня, тож ми не можемо тягнути до нескінченності. Якщо я не сподобаюся Керолайн до того часу, це буде програна справа, — знизала плечима Аллі. — Але ми завжди добре ладнали влітку, правда?
Ой. Вона поцілила десь в район моєї грудної клітки.
— Добре. Значить, літо. — Здається, ми це робили. Я кивнув, повністю віддаючись цьому. Якщо так хотіла вона, я зроблю це для неї, для них, навіть для Керолайн. І мені не доведеться вдавати, що я хочу Аллі. Я все одно погано це приховував. — Я зроблю все, що в моїх силах.
— Добре, тоді я приїду в суботу. А зараз ми з Сейді збираємося подрімати. Не треба шукати їй дім. Тепер у неї є я. — Аллі почала підніматися сходами разом із Сейді. Її голос, її рухи — усе було таким пласким, що в мене стиснулося в грудях, коли я повернув голову, щоб подивитися, як вона йде. — О, і Гадсоне, — озвалася вона згори сходів, обернувшись до мене. — Для бездоганної переконливості тобі доведеться розблокувати мій номер, щоб мати змогу зв’язатися зі мною. Припускаю, саме тому ти ніколи не брав слухавку, коли я намагалася тобі зателефонувати.
—Авжеж. — У мене всередині все обірвалося, бо саме так вчинив вісімнадцятирічний дурень, яким я був. — Я зроблю це.
Вона зайшла до своєї спальні й зачинила двері.
—Здається, вона щойно поцупила твою собаку. — Енн звелася на ноги й обтрусила пил з колін.
—Вона ніколи не була моєю. Я просто врятував її. — І не міг би вигадати кращого місця для неї. Я постояв, а потім пройшов останні дві сходинки до фоє. — А тепер скажи, що коїться з Аллі, і чому ти нічого з цим не робиш?
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
ГАДСОН
User936221: Це ж сатира, еге ж? Ти вийшла неправильно, а про твої руки й говорити не варто.
Енн загорнулася в кардиган, ніби захищаючись.
— З нею нічого не коїться. І я допомагаю. Вона відмовляється відновлюватися в трупі, тому я з нею тут, щоб пересвідчитися, що вона не...
— Не впала глибше в депресію? — Я вів повномасштабну боротьбу зі своїми інстинктами, щоб не піти за Аллі. — У ній же річ, еге ж?
— Яка улюблена їжа Джаніпер? — Вона заправила пасмо за вухо й втупилася в мене, коли я не відповів. — Питання за питання, Еллісе.
Я зважив свої варіанти, і Аллі перемогла.
— Піца. Їй десять.
— Піца. — Вона повторила мою відповідь із сумною усмішкою. — Ти маєш рацію щодо Аллі. Але вона п’є ліки й ходить до терапевта. Це не рідкість для спортсменів, коли вони травмуються і не можуть займатися улюбленою справою. Вона оговтається, щойно повернеться на сцену, так само, як і раніше.
Раніше. Вона вже проходила через це після аварії. Мої плечі боліли під тягарем заслуженої провини. Я мав би бути поруч із нею тоді, але я був тут зараз.