— Який її улюблений фільм? — запитала Енн.
Це здавалося досить безпечним.
— «Зоряні війни». Марафон з усіх частин, якщо хворіє. П’ятий епізод, якщо є час тільки на один. Аллі з кимось зустрічається? — Я заплющив очі, миттєво пошкодувавши про запитання. — Не зважай. Забудь, що я про це запитав. — Коли я розплющив очі, Енн вигнула брови.
— Ні, — повільно відповіла вона. — Не зустрічається. Ні з ким нічого більшого, ніж випадковий зв’язок, і це завжди нові танцівники. Вона каже, це тому, що зосереджена на своїй кар’єрі або що їй швидко стає нудно. Особисто я думаю, що хтось подарував їй непереборні проблеми з довірою.
Ці слова вдарили мене під дих.
—Хтось — це я.
—Я б саме так і припустила. Чого боїться Джаніпер?
Це занадто.
— Спробуй щось інше. Ти не дізнаєшся того, що вона пише у своєму щоденнику. — Я попрямував до дверей. Дивно, але за сьогодні я виходив із них більше разів, ніж за все своє життя.
— Це несправедливо, — прошипіла Енн. — Я ж сказала тобі про депресію.
— Авжеж. — Я потягнувся до дверної ручки. — І ясно, що я значно краще оберігаю секрети Джаніпер, ніж ти — секрети Аллі. Запитай про щось інше. — Двері зарипіли, коли я відчинив їх.
— Ким вона хоче стати, коли виросте?
Я пирхнув.
— Довбаною балериною. Вона почасти Руссо, так же ж? — Кожна клітинка мого тіла не хотіла залишати Аллі відсиплятися після сьогоднішніх подій, але що довше я був тут, то більше Енн розпитувала мене про Джаніпер.
— Не всі Руссо танцюють, — заперечила Енн, зачинивши двері, коли мої черевики загупали по ґанку. — Що тобі з цього?
Я завагався, рухаючись сходами.
— Щастя Джаніпер, душевний спокій Керолайн і шанс заслужити прощення Аллі.
— Як нетипово самовіддано. Ти ж знаєш, що я тебе бачила, еге ж?
Це змусило мене обернутися й глянути на Енн через плече.
— Того ранку перед «Класикою». — Кісточки її пальців на дверній ручці побіліли. — Ти ховався з Ліною в коридорі позаду. Хай там як, але ти не хотів, щоб вас хтось бачив.
М’яз на моїй щелепі сіпнувся.
— Між мною і Ліною нічого не було.
— А проте твоя сім’я отримала її дочку. — Енн розправила плечі.
Дивлячись на небо, я швидко помолився про терпіння, а потім спустився сходами ґанку.
— Знаєш, коли Аллі була підліткою, її стіни були під два метри, якраз такої висоти, щоб я міг зазирнути за них. Я ніколи не був настільки дурним, щоб думати, що вона впустила мене повністю, — знаючи, як ви, дівчата Руссо, зберігаєте свої таємниці одна від одної. — Аллі пускала мене лише туди, де почувалася достатньо безпечно, щоб ділитися цим. Я розвернувся біля підніжжя сходів лицем до Енн. — Але зараз ці стіни пекельно товсті й щонайменше шість метрів заввишки, якщо не більше, та це не страшно — я вмію лазити. Проте ми обоє знаємо, що не вся ця цегла там через мене.
Енн зблідла й відвела погляд.
— Не розумію, про що ти.
— Мало не забув, ви ж іще й вправно брешете. Що зробила ваша мати? Вона почекала день чи навіть місяць, перш ніж вирішила, що Аллі займе Лінине місце? їй же навіть не дали відновитися? Саме тому вона зараз заганяє себе тренуваннями? — Я загнав ножа останнім запитанням.
Те, як Енн відсахнулася, засвідчило, що я поцілив у яблучко.
— Питає чоловік, який поїхав на військову службу, навіть не зазирнувши в лікарню.
— Авжеж, — кивнув я, приймаючи біль від правди, яку вона кинула мені в лице. — Я облажався. Однак чи визнаєш ти те саме? Я мав бути там, але ти там була. — Мої зуби заскреготіли.
—Я була... в коледжі. — Енн смикнула кардиган з такою силою, аж здалося, що він порветься. — І я наглядаю за її тренуваннями — за нею — зараз. Дякую, що робиш це, Гадсоне, але нічого не плутай. Я хочу пізнати свою племінницю, та не ціною знищення Аллі. Якщо ти тільки подумаєш про те, щоб знову нашкодити моїй сестрі, я цього разу не мовчатиму. І скажу їй, що бачила тебе з Ліною.
— То кажи. — Я пішов до свого пікапа. Гадаю, Енн не потрібні були пуанти, щоб навчитися кількох речей від своєї матері. Я озирнувся через плече й потягнувся до ключів у кишені. — Ми в одній команді, Енн. Я хочу найкращого для Джаніпер та Аллі. Єдине, де наші інтереси не збігаються, — це Керолайн, яку я завжди поставлю вище за тебе, так само як ти поставиш вище свою рідну сестру. — Я провів між нами рукою, опускаючи каптур. — Одна команда. Годі намагатися пити мою кров. Коли я покинув Аллі вперше, то стік кров’ю насухо.
* * *
— Ти впевнений, що вона прийде? — прошепотіла Джаніпер у суботу, вистрибуючи з мого пікапа.
— Сказала, що так. — Я потягнувся до заднього сидіння і дістав два найбільших пакети, які тільки були в «Севен-Ілевен», і яких, сподівався, вистачить Керолайн. — І я ще не бачив, щоб Алессандра брехала.