— Я виграв. — Він усміхнувся до мене.
— Я зверху. — Я посовала руками, щоб отримати якийсь важіль впливу на нього.
— Я б однаково зарахував перемогу собі. — Його усмішка підказала мені, що він, можливо, до пари мені на акторському фронті.
— Пограєтеся пізніше, ви двоє! — крикнула мама Гад-сона. — Діти от-от будуть!
— Вона думає, що ми дуріємо. — Його погляд засвітився чистими пустощами. — Бачиш? Спрацювало.
Я закотила очі й сповзла з нього.
Наступну годину й двадцять хвилин я допомагала дітям і кільком дорослим одягати й знімати костюми тиранозаврів, зачаровано спостерігаючи за тим, як вони ганяли одне одного по мату. Я робила все можливе, щоб увібрати в себе щастя людей навколо, і не згадала про балет ні разу, навіть на секунду, поки мама Гадсона не оголосила перерву на обід.
— Я принесу тобі тарілку, — запропонував Гадсон.
— Не варто, — похитала головою я.
— Дбати про тебе — найменше, що я можу зробити за цих обставин, і саме цього очікують мої батьки. Я зараз. — Він вказав на єдиний стіл для пікніка, який не був повністю зайнятий дітьми, а тоді попрямував у тісняву навколо гриля.
Я переступила через лавку біля столу, зайнявши місце посередині.
— Алессандро! — До мене кинулася Джаніпер у яскраво-рожевих шортах і веселковій майці, з бірюзово-рожевим метеликом, намальованим на щоці, і волоссям, заплетеним у колосок. — Ти прийшла!
—Я ж обіцяла, що прийду. — Мої губи затремтіли від рум’янцю на її щоках, хвилювання в очах. Вона була єдиною причиною мого перебування тут, але я не могла цього показати. — 3 днем народження.
—Дякую! — Вона сіла поруч зі мною, поставивши перед собою газованку й паперову тарілку з барбекю і солодощами. — Я сяду з тобою.
—Ти знаєш мою доньку? — Керолайн сіла навпроти мене, до неї швидко підсіла мама Гадсона ліворуч і, на моє полегшення, Гевін праворуч. Усі вони поставили на стіл свій обід.
— Такий тон недоречний, — дорікнула мама Гадсона, зиркнувши крізь окуляри, але в її словах не було тієї уїдливості, яку вклала б у них моя мати.
— Думаю, я маю право знати, з ким мій брат знайомить мою дитину, — заперечила Керолайн, коли Гадсон сів ліворуч від мене, а його батько зайняв останнє вільне місце з нашого боку.
— Слухай, Керолайн. — Гадсон підсунув мені тарілку. — Коли я доглядаю за Джаніпер у вихідні, щоб ти могла працювати, то іноді зустрічаюся зі своєю дівчиною. Тепер ти знаєш. — Він дістав з кишень дві пляшки води, поставив одну переді мною, а другу взяв собі.
— Дякую. — Я взяла виделку й ніж, які він поклав мені на тарілку поруч зі шматком смаженої на грилі курки, великою порцією салату, свіжими овочами з ложкою соусу й брауні. Ще один сантиметрик зяючої рани в моїх грудях затягнувся і закрився. Він пам’ятав значно більше, ніж я сподівалася від нього.
— Джан-жучок, ти впевнена, що не хочеш посидіти зі своїми друзями? — запропонувала Керолайн тоном, який не передбачав відмови.
— Ні. Мені й тут добре. — Джаніпер сяйнула до мене усмішкою. — Мамо, а ти знала, що Алессандра — відома танцівниця?
Дуже тонко, Джаніпер. Гадаю, настав час виконати свою частину угоди. Я розрізала курку й чекала на відповідь Керолайн.
— Хіба? — Керолайн штрикнула виделкою в картопляний салат, а я мовчки жувала м’ясо.
— Вона типу... всесвітньо відома. — Джаніпер кивнула й вхопилася за свій чизбургер обома руками. — Дехто каже, що вона буде наступною примою. Знаєш, таких у світі небагато. — Нереальна кількість бургера зникла в неї в роті.
— І що ж тоді вона робить у Райській бухті? — Керолайн націлила це питання на мене. — Хіба вона не має бути в Нью-Йорку, жити життям всесвітньо відомої балерини?
— Відновлююся після травми. — Я встромила виделку в салат. — Порвала ахіллове сухожилля під час виступу в січні.
Мені здалося, чи її постава трохи пом’якшала?
— І щойно одужаєш, повернешся в місто? — Вона кинула погляд на Гадсона.
— Такий план, — відповів він, абсолютно не переймаючись.
Я запхала їжу в рот, щоб він був повним, раптом вона поставить ще одне запитання. Енн зробила б усе значно краще. З нею люди завжди поводилися невимушено.
Її очі звузилися:
— Досі повірити не можу, що ви зустрічаєтеся. — Вона помахала між нами виделкою. — У цьому є щось дивне.
—Дивне лише те, що вона вважає його привабливим, — покепкував Ґевін.
— Будь ласка, вибачте нашій доньці. — Мама Гадсона кинула на Керолайн погляд, який не потребував перекладу. — Мабуть, від спеки в неї зіпсувалися манери.
— Як ви познайомилися? — Керолайн просунулася вперед, а Ґевін їв та дивився на це, ніби з першого ряду на якомусь шоу.
Трясця. Мені аж погано стало.