Руссо. Одна з родин із літніх будинків на схилі скелі. Old money.
У мене в грудях затремтіло.
— Балерини. — Не дивно, що я їх не впізнав. Вони тренувалися тут щоліта, але здебільшого під замком, поки мати не виводила їх у серпні на конкурс, який щороку приносив навалу туристів — поціновувачів танців та їхніх багатих родичів. — їх же четверо, еге ж? — Я був майже впевнений, що бачив кількох із них у кафе раз чи двічі, коли забігав туди, адже зазвичай я проводив літо рятувальником на пляжі.
— Ага, — підтвердив він. — І ти поклав око на ту, яку Ліна називає тихою, тож просто не варто.
— Хто така Ліна? — Важко було вважати Алессандру тихою після того, як вона оце щойно сперечалася щодо Єви.
Він здригнувся.
— Найстарша. Дев’ятнадцять років, неймовірно талановита, розкішна, а ще — суцільне кляте розчарування. Навколо неї стіни три метри завтовшки, і, на жаль для тебе, думаю, вони в них передаються у спадок.
— Очевидно, вони таки спілкуються з деякими місцевими. — Я кинув на нього сповнений розуміння погляд.
— Алессандра — не Ліна. Вона не порушуватиме правила, — сказав Ґевін, коли ми перетинали течію. — І цей маленький порятунок залишиться між нами, бо Керолайн просто ненавидить їх. Якийсь інцидент із молочним коктейлем і тим, на що вони, на їхню думку, мають право.
Трясця. Останнє, чого я хотів, — це образити Керолайн.
— Сумніваюся, що мова про Алессандру. — Можливо, я й провів із нею лише п’ять хвилин, але навряд чи вона поводилася зверхньо.
— Ось тобі і «не дивлюся на неї». А якщо серйозно, то їм не можна ні з ким зустрічатися, і я не хочу дивитися, як ти сходиш на пси. — Ґевін закотив очі, а тоді милостиво облишив цю тему.
Я озирнувся через плече й побачив, що Алессандра спостерігає за мною так уважно, аж стало ясно: помітити два рятувальні жилети на людині не було для неї чимось незвичним. Я був готовий заприсягтися, що вона завжди була такою пильною, зосередженою на деталях. Спостережливість можна легко переплутати зі спокоєм, особливо з такою кількістю братів і сестер навколо.
Вона нахилила голову, і мене як під ребра вдарила нелогічна потреба провести з нею більше часу. Звісно, не в романтичному сенсі — я був не з її кола. Я хотів знати, яку музику вона слухає, які книжки їй подобається читати, які фільми любить дивитися. Хотів знати, чи не заперечувала вона проти тримання її в ізоляції і що змушувало її всміхатися. І чим ближче ми підходили до скель, тим сильніше стискалися мої груди.
Від того, що я скажу чи зроблю протягом наступних п’яти хвилин, залежало, чи отримаю я коли-небудь шанс пізнати її по-справжньому, чи це буде лише випадкова зустріч, яка довіку змушуватиме мене чудуватися.
Однією рукою вона притискала коліна до грудей, а іншою трималася за поручень, а тоді раптом відвернулася — її сестра сказала щось, чого я не розчув.
Коли ми нарешті дісталися масивного пірса на березі океану та елінгу біля підніжжя скелі, де тулилася більшість літніх особняків, там чекали дві брюнетки — одна стурбована, а інша розлючена.
— Вона аж піниться, — пробурмотів Ґевін, дивлячись на розлючену чорнявку, коли ми наближалися з лівого боку пірса. — Як справи, Ліно? — покликав він, заглушивши двигун, коли ми вийшли на відстань дрейфу. Наступні кілька хвиль приб’ють нас до трапа, і якщо Іев неправильно розрахував відстань, батько нас прикінчить.
—У тебе в човні мої сестри, тож це все пояснює. — Ліна взялася в боки. — Хоча визнаю, що рада тебе бачити, Ґевіне.
— Взято до відома. — Йосип босий — мій брат зашарівся?
— Звідки ти їх знаєш? — гукнула Єва, коли я перейшов на правий борт і викинув буї, щоб ми не подерли корпус об пірс, а тоді перехилився, готуючись зачепитися за трап і втриматися.
— Не твоє діло, — відповіла Ліна. — А тепер подякуй хлопцям Елліс і лізь цим трапом... От чорт, Аллі, ти поранена? — Вона впала навколішки над нами, дивлячись через край пірса, поки ми погойдувалися в напрямку трапа.
— Вона поранена? — Друга сестра одразу ж приєдналася до Ліни. — Сильно? Ти зможеш піднятися трапом?
— Нема чого хвилюватися, Енн, — відповіла Алессандра. — Присягаюся.
Я вхопився за широкий трап, і дерево застогнало від ваги човна, коли я швидко обмотав мотузку навколо всього трапа й прив’язав човен до середньої планки, щоб наступна хвиля не віднесла нас і не вдарила об конструкцію.