Я дивилася на нього й намагалася перевести подих. Він пам’ятав усе це? Слово за словом він якось залатав ту рану, яку лишив його незбагненний від’їзд. Не загоїв, навіть не затягнув, а просто спинив кровотечу.
— Ти міг усе це вигадати. — Керолайн похитала головою. — І скільки ви вже разом? Два, три тижні? Ніхто не знає такого про іншого.
Моя кров закипіла.
— Припини! — закричала Джаніпер, грюкнувши долонями по столу для пікніка. Напої захиталися. — Просто припини, мамо! Вони знайомі не три тижні, а знають одне одного багато років. — Вона сягнула в задню кишеню і кинула на стіл світлину.
Я затамувала подих, побачивши її. Ми стояли біля «Класики Райської бухти» того дня, коли я там виграла. Гадсон обіймав мене за плечі, а я тримала прекрасний букет, який він мені приніс. Наші усмішки були яскравими й щасливими, і ми здавалися настільки сповненими надії, що в мене заболіло серце. Ті двоє навіть не здогадувалися, що чекає на них за кілька годин.
— Вони були найкращими друзями, але він ніколи не приводив її сюди, бо знав, що ти поводитимешся з нею так, і от, прошу. Ти псуєш мій день народження! — Вона побігла до гурту своїх друзів, і за нашим столом запала ніякова тиша.
Вогонь Керолайн згас, поки вона роздивлялася світлину. Далі сестра зиркнула на Гадсона з безсловесним вибаченням і пішла слідом за Джаніпер.
— Вечірки значно цікавіші, коли ти поруч, Аллі, — підморгнув Ґевін.
Гадсон схопив фото зі столу й запхав його в кишеню.
— Джаніпер копирсалася в коробці з моїми речами.
— Алессандро, мені дуже шкода. — Голос мами Гадсона долинав ніби здалеку, а я зосередилася на тому, як Керолайн опустилася на коліна біля Джаніпер.
Та кілька разів кивнула у відповідь на її слова, а потім міцно обійняла маму. Боже правий, у Джаніпер була мати, яка вибачалася. Оце так новина.
Це була довбана катастрофа. Усе це. Керолайн ненавиділа не тільки мою сім’ю, вона ненавиділа мене. Вона збиралася псувати мені життя весь той час, поки я вдаватиму, що зустрічаюся з Гадсоном, і перетягнути на свій бік інших. І найгірше було те, що вона мала рацію. З нами було щось не так.
Єдиний сьогоднішній результат нашої маленької інтриги — ми засмутили Джаніпер, хоча наміри були геть іншими.
— Думаю, мені варто піти. — Я встала з-за столу, прихопивши свою тарілку й воду.
— Аллі... Алессандро. — Гадсон пішов за мною, поки я викидала сміття й дякувала його татові за приготовану їжу. — Тобі не обов’язково йти.
— Обов’язково. — Я кивнула, потім дістала з кишені ключі й рушила через парк до будинку Керолайн.
— Не відмовляйся від неї. — Гадсон не відставав від мене.
— Не відмовляюся. — Я спинилася перед самим входом на задній двір Керолайн. — Але сьогодні не той день, щоб нав’язувати Керолайн мою присутність. Ти бачив, як це окошилося на Джаніпер.
— Гадсоне! Час торта! — гукнула Керолайн, і, озирнувшись, я побачила її посеред парку.
— Тобі треба йти. — Я примусила себе всміхнутися.
— Не треба мені цієї паскудної фальшивої усмішки. — Це було майже гарчання.
— Іди. — Я дозволила усмішці зникнути, і на моєму обличчі не лишилося нічого. — Очевидно, це марафон, а не спринт. Коли Джаніпер відкриє свій подарунок — це скринька для прикрас — зроби мені послугу й не дай Керолайн викинути її тільки тому, що там маленька балерина. Вона належала Ліні.
— Алессандро, — прошепотів він, і я вийшла з його зони досяжності, рухаючись так швидко, як тільки могли нести мої ноги.
За годину Енн увійшла в дім і знайшла мене скуленою на дивані із Сейді, що вляглася на моїх колінах.
—Як усе минуло? — Вона кинула сумочку на тумбочку й сіла праворуч від мене.
— Вона просто жахлива. — Я провела пальцями по шерсті Сейді. — Керолайн, не Джаніпер.
— Мені шкода. — Лице Енн спохмурніло. — Я не мала змушувати тебе. Не думала, просто діяла. — Вона погладила Сейді по голові. — Що думаєш робити? Я підтримаю будь-який твій вибір.
— Сьогодні? Облишити все. — Кожна клітина мого тіла видавалася виснаженою, наче з мене висмоктали життя. — Запитаєш завтра. — Мій телефон задзижчав на журнальному столику, і Енн потягнулася до нього. — Якщо це Кенна, відхили виклик.
— Ти не можеш і далі уникати її. — Вона підняла гаджет і передала його мені.
— Сама побачиш. — Я взяла його, і мої груди стиснулися від імені Гадсона над повідомленням.
ГАДСОН: Знаю, це, мабуть, останнє, що ти хочеш почути, але мама запрошує тебе на сімейний день на пляжі, щоб загладити провину за сьогоднішнє лайно.
Я показала його Енн, а потім дозволила своїй голові впасти назад на диван.
— Так, будь ласка, запишіть мене знову в мішені для дартсу Керолайн.