Я одразу почав наповнювати своє, намагаючись не зводити очей з Аллі, ніби вона могла зникнути, якщо я відвернуся надовго.
— Ти часто будувала замки з піску влітку? — запитала Джаніпер. — Зі своїми сестрами?
— Не дуже. — Аллі сіла на п’яти, тримаючи маленьке зелене відерце на колінах. — Улітку в нас було небагато часу для ігор, а коли був, ми ходили шукати мушлі або читали на пірсі.
— Або вислизали й дивилися на зорі, — сказав я.
— Або вислизали й дивилися на зорі, — погодилася Аллі, ховаючи свої очі за цими клятими окулярами.
— Бо ти весь час танцювала? — Джаніпер копала пісок, подовжуючи рів, а Керолайн завмерла й перестала насипати пісок в інше відро.
— Так. — Аллі зсунула сонцезахисні окуляри на ніс. — Це забирало все більше часу, коли ми ставали старшими, і зрештою ми займалися цим близько десяти годин на день: спортзал, заняття з викладачами, яких привозила мама, репетиції після обіду.
Вона була нещасною і в ейфорії водночас впродовж того літа, а я не розумів цього, доки не опинився під водою у своїх перших небезпечних ситуаціях. Любити те, що активно працювало над знищенням твого тіла, було ще тим завданням.
— Схоже, ти не мала дитинства, — зауважила Керолайн, повертаючись до своєї лопатки.
Аллі зиркнула на мене, потім на Джаніпер.
— Має бути баланс. — Вона зачерпнула рукою вологий пісок у відро. — Я не впевнена, що стала б тією, ким є, якби мама не змушувала нас до цього. Але також думаю, що балет міг би бути значною частиною нашого дитинства, але не всім. Баланс був би незайвим, і я думаю, саме для цього балансу тато хотів приїжджати з нами сюди щоліта, але мама збудувала студію і... — Вона зітхнула. — Що ж, я люблю балет, але ніколи не дізнаюся, хто я без нього.
Можливо, саме тому вона була в депресії.
— Щось таке в мене з кафе. — Керолайн кивнула. — Я розумію.
Я досі не міг прийти до тями після зізнання Аллі. Так, на сцені вона сяяла, як зірка, та й освітлювала будь-яку кімнату, у яку заходила, байдуже, була вона в пуантах чи ні. Я похитав головою.
— Ти розумна, — сказав, добре знаючи, що мені слід тримати язика за зубами, бо я розмиваю межі між тим, що вона вважала фальшивими стосунками, і моїми справжніми почуттями.
Аллі знову сіла на п’яти.
— Що?
— Кажу, що ти розумна. — Я завмер, втупившись у власне відображення в її сонцезахисних окулярах і мріючи побачити її очі. — І добра, схильна захищати, спостережлива, наполеглива, співчутлива, суперечлива — нерішуча та хоробра водночас, і ще тисяча всяких штук, які не мають нічого спільного з балетом. Я дізнався все це про тебе за перші п’ять хвилин після нашої зустрічі, а студії там і близько не було.
Губи Аллі розтулилися.
Керолайн намацала своє відерце.
— Мама не дозволяє мені займатися балетом, — оголосила Джаніпер, копаючи рів повз коліна Аллі.
Чорт забирай, вона щойно взялася за це.
Аллі втупилася в Джаніпер, а та рачкувала повз неї, насупивши брови.
— Ти так кажеш, ніби я тебе не годую абощо. — Керолайн насипала повне відро. — Я її годую.
— А можна запитати чому? — Аллі поводилася так, ніби для неї це була нова інформація.
Чорт, вона хороша актриса.
Керолайн насипала у відро ще більшу купу піску.
— По-перше, це дорого. По-друге, я не маю часу, щоб бути однією з тих мам, які пліткують з іншими про те, чия дитина краща за інших, а по-третє... — Вона вже не могла нічого додати у відро й відставила його вбік. — Балерини, яких я знаю, не ті люди, з якими я хотіла б проводити час.
— Керолайн... — Дідько. Вона ж обіцяла.
— Ні. — Аллі підняла руку. — Я ціную її чесність. І можу сказати те саме про багато різних видів спорту. Але було б неправильно судити про всіх танцівників за тими кількома, з якими ти знайома, навіть якщо я входжу в твою вибірку.
Керолайн подалася вперед, поставила відро на місце і знову глянула на Аллі.
— Я обіцяла братові, що дам тобі шанс і не судитиму тебе на основі вчинків твоєї родини. Бо правда в тому, що тебе я не знаю.
— Здається, непогано з цього почати, бо я теж не знаю тебе. — Аллі висипала ще одну жменю піску у відро.
У мене все стиснулося в грудях. Чорт, я пишався нею. Настав час урвати цей сеанс, поки все не зайшло далеко.
— Думаю, нам потрібна вода.
— Тут пісок уже мокрий. — Джаніпер копала за замком.
— Я не це мав на увазі. — Я кивнув головою Аллі, повільно всміхаючись. У неї вчора був паскудний день, і якщо я мав шанс виконати свою обіцянку й розважити її, я ним скористаюся.
Її брови піднялися над сонцезахисними окулярами, і вона одразу зіщулилася, а тоді випросталася.
—Я знаю цей погляд, Гадсоне, і там холодно. — Вона скинула босоніжки й подивилася праворуч, обираючи шлях втечі.