— Я б посперечався, бо зараз не по сезону тепло. — Я підвівся, стягнув сорочку й кинув її на пісок. За нею полетіли мої сонцезахисні окуляри.
Вона позадкувала на кілька кроків, на мить завмерла й втупилася просто в мене, злегка розтуливши рота.
Вона затамувала подих? Трясця. Я не бачив її очей, не міг прочитати її виразу.
— Краще зніми окуляри, якщо не хочеш їх втратити, — попередив я її, переступаючи через вежу Керолайн і ледь не провалюючись у рів.
— Гадсоне Еллісе, — попередила Аллі, відступивши ще на кілька кроків, але й не сказавши «ні». Ми обоє знали, що одне її слово спинить мене.
— Ні, ну правда. На вигляд гарні сонцезахисні окуляри. — Я широко всміхнувся.
— Серйозно, із цією ямочкою? — пробурмотіла вона, зриваючи окуляри й кидаючи їх біля відерця. — Нечесно.
— Я й не казав, що граю чесно. — Це було останнє попередження, перш ніж я кинувся просто до неї.
Вона заверещала, коли я підхопив її з піску й перекинув через плече.
— Та ти знущаєшся з мене!
— Аж ніяк. — Я пішов прямо до лінії припливу, вклинившись між Ґевіном та Еріком. — Я ніколи не жартую, коли йдеться про тебе.
— Присягаюся, якщо ти кинеш мене в цю воду... — Її руки лупцювали мою спину, і вона відштовхувалася ними вгору, щоб не звисати.
— Що ти зробиш? Трохи побудеш живою? Трохи змерзнеш? Трохи намокнеш? — Мої ноги торкнулися води, і холод пробіг гомілками.
— Ох. Трохи намокну? Це все, на що ти здатен? — Вона поклала свої вкриті піском руки мені на плечі, а я обхопив її стегна ззаду, щоб вона не сповзла у воду, поки намагалася вирватися. — Я розчарована. Тобі треба поліпшити свою гру, Еллісе.
— Ти ще не бачила мене в грі, Руссо. — Вода сягнула моїх колін, але я ішов далі. Дідько, було таки ще холодно. — Повір, якби я бодай спробував, ти б знала.
— Хлопці, що тямлять, як грати, ніколи не пробують, — заперечила вона, коли моє вухо торкнулося її ребер.
— Ти маєш припинити зустрічатися з тими танцівниками. Якщо ти не бачиш напевно, що хтось аж дулу рве заради тебе, значить, він на тебе не заслуговує. — Хвиля вдарила мені об стегна, і Аллі задихнулася, коли вода намочила її ноги.
— Крижана!
— Бадьорить, правда? — Я дозволив їй зісковзнути на кілька сантиметрів, коли набігла наступна хвиля, і вона пискнула. — Змушує почуватися живим.
— Тобі смерть, якщо кинеш мене в цю воду! — Вона заскочила мене зненацька, вирвавшись із моєї хватки й обхопивши мене ногами за талію. Її сильні стегна зімкнулися навколо, а руки судомно стиснулися, ніби вона не знала, що з ними робити.
Я б вибухнув сміхом, якби мене не поглинуло відчуття її тіла, що притискалося до мого й випалювало з моєї голови всі думки. Її тепла, м’яка шкіра посилала маленькі сигнали усвідомлення її присутності моєю нервовою системою у всіх точках, де ми торкалися.
— Я не дам тобі впасти, — пообіцяв я, піднімаючи руки, щоб підтримати її стегна, і тримаючись якомога далі від досконалості її задка.
Вона відхилилася назад, зустрівшись зі мною поглядом, а її руки зависли на кілька сантиметрів вище від моїх плечей. У цих колодязях кольору віскі я побачив тепло й спалах інтересу, а її дихання почастішало.
—Знаєш, ти можеш торкнутися до мене. — Прийшла ще одна хвиля, але вона не сягнула Аллі. — Я ж обіцяв розважити тебе.
— Якщо розважатимуся сексом, усе заплутається. — Вона провела язиком по нижній губі, а потім легенько прикусила її.
—А хіба хтось казав щось про секс? — Моя хватка на її стегнах посилилася, а очі стежили за рухом. Я хотів нахилитися вперед і звільнити цю губу, посмоктавши її, провести по ній язиком, зануритися в її рот і нарешті дізнатися, яка вона на смак. Я звик прагнути того, чого не міг мати, коли йшлося про Аллі, але те, як вона дивилася на мене зараз, змушувало мене замислитися про це, змушувало жадати. — Я намагався врятувати тебе від того, щоб ти не здавалася незграбним Франкенштейном з піднятими руками.
Вона пирхнула.
— Я не порушую умов нашої угоди. Правила полягали в тому, що ти можеш торкатися мене на людях, — нагадала вона мені. — А не я торкатися тебе. Не хочеться скористатися тобою в момент слабкості.
— То ти визнаєш, що такий момент був? — Трясця, її губи були за кілька сантиметрів від моїх. Я думав, що розумів значення слова «жага», але насправді ні. До цієї миті.
— Я визнаю, що в тебе був такий момент.
— Яка шанувальниця формальностей. — Я відірвав погляд від її рота й побачив, що вона дивиться на мене. Наші погляди сплелися... і розпалилися. — Угоду змінено. Моє правило — ти можеш торкатися мене, коли захочеш, Алессандро. На людях. Наодинці. Мені байдуже. Будь-якої частини мене. Будь-якою частиною себе. Будь-коли, щойно захочеш. — Ще одна холодна хвиля вдарила мене по стегнах, але я хотів, щоб вона сягнула на кілька сантиметрів вище. — Зараз це було б доречно, оскільки ми влаштовуємо шоу і все таке.