Я швидко ковтнула води, щоб позбутися несподіваного клубка в горлі.
—А друга?
— Ти нічого не винна Ліні, — тихо сказала вона. — Хай про що б ішлося: Джаніпер, твою матір, твоїх сестер чи твою кар’єру.
От тільки я була винна.
— Я та, що вижила, — прошепотіла я.
— Твоє життя заради неї не поверне її. — Вона подарувала мені сумну, сповнену розуміння усмішку, а тоді вийшла зі студії, залишивши мене з какофонією думок.
Я заплющила очі, потім зосередилася, жадаючи, щоб хаос вщух і я змогла ухвалити необхідні рішення, починаючи з найпростіших.
По-перше, якщо мені можна на пуанти, то я почну тренуватися завтра, крапка.
По-друге, я взяла телефон і написала Гадсону.
АЛЛІ: Гала-вечір моєї трупи за два з половиною тижні. Двадцять восьмого червня в Нью-Йорку. Чорний смокінг. Можливо, тобі варто піти зі мною.
По-третє, я відкрила інтернет-браузер і почала шукати.
ГАДСОН: Вважай, що я вже в ньому.
Я зайшла на сайт і обрала вкладку «Розклад». Щойно він відкрився, прокрутила його, а тоді гнівно й розчаровано зітхнула.
— Чорт забирай, Джаніпер.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
ГАДСОН
OnPointe34: Той, хто сказав, що тобі можна таке вдягати, збрехав.
Bright2Lit: Це поганий варіант. Вона вбиває того лева.
OnPointe34: Цей купальник має лишитися мертвим.
— Ти наче на випускний зібрався, — розсміявся Ерік, закинувши руку на спинку зеленого оксамитового дивана в центрі «Офіційного вбрання Франкліна».
— На випускному він був нижчим, — пробурмотів сам містер Франклін, оцінюючи крій третього смокінга, який я приміряв за цей ранок.
—Досі не розумію, чому ти не хочеш вбратися в біле. — Він поклав щиколотку на коліно. — Жінки люблять цю атмосферу «Офіцер і джентльмен». Принаймні Джессі любить.
—Аллі сказала «чорний смокінг», і що вона назвала, у тому я й піду. — Особливо якщо це запрошення було єдиним повідомленням, яке вона надіслала мені з минулих вихідних. Це був перший і єдиний раз, коли жінка не відповідала на есемески та дзвінки після того, як я її поцілував. Це якщо до слова про знищене его.
Сам поцілунок не був проблемою — він якраз за межею досконалості. Якусь секунду вона була там, зі мною, палала й усе таке. Ні маски, ні стін, тільки Аллі. Дідько, я досі відчував її смак, биття її пульсу під губами, стогін, що звертався прямо до мого члена. Ми запалали тієї ж секунди, як наші роти зустрілися, і хай як би я ненавидів бути свідком того болю, якого завдав їй, я був вдячним, що вона зупинила нас. Мій самоконтроль був на межі, а вперше входити в неї я точно буду не в громадському душі. Після того поцілунку я знав, що це «вперше» буде. І втисячне. Я в житті не відчував такої хімії. Вирішено — ми відбудемося.
Знаючи Аллі, я розумів, чому вона не дзвонила — поцілунок був справжнім. Я усвідомив, що хочу, аби наші стосунки стали справжніми, навіть якщо це буде лише на літо, а от її це до смерті налякало.
— Повернися. — Містер Франклін покрутив вказівним пальцем, і я повернувся, здригнувшись, коли глянув у дзеркало.
— А можна без метелика? — Я відчув, що мені бракує лише кролика й капелюха, щоб довершити образ.
Містер Франклін озирнувся, зустрівшись із моїм поглядом у дзеркалі.
— Зараз модно носити й звичайну краватку.
От за це дякую.
— Ви проведете вихідні в Нью-Йорку? — запитав Врік, скролячи телефон однією рукою.
— Уявлення не маю. — Ми житимемо разом? Окремо?
Він розсміявся.
— Бачити, що ти абсолютно нічого не контролюєш у цій ситуації, просто дивовижно.
— Радий, що тобі весело. — Я знову повернувся, коли містер Франклін наказав. — Я отримав дозвіл на відпустку, тож якщо вона захоче залишитися на вихідні, так і буде, а ще я вивчив сайт трупи, тож готовий до знайомства з її друзями. — Ідея побачити її життя, її квартиру, її роботу була надзвичайно захопливою. Ми проводили час разом лише заради Джаніпер. Аллі навіть не була в мене вдома. Якщо взагалі збиралася там опинитися. — Ти їх отримав?
Ерік похитав головою.
— Вони вже мали з’явитися. Присягаюся, це роблять, бляха, щоб із нас познущатися.
Містер Франклін кинув на Еріка несхвальний погляд, але той не помітив цього, бо знову й знову натискав кнопку «Оновити».
— Ніхто не розсилатиме результати в неділю. — Я відчайдушно хотів їх знати й водночас боявся.
— Звісно, ти не нервуєшся. — Ерік кинув телефон на диван. — Ми всі знаємо, що ти склав іспит блискуче. Питання лише в тому, як високо в списку на підвищення опинишся.
І які місця служби я внесу до списку запитів за вісім тижнів. Ти маєш лишитися тут. Але чи так це?
Якби я обрав Нью-Йорк, чи був би в нас із Аллі шанс? Не з вашим минулим. Найкраще, на що я міг сподіватися, — це класична літня інтрижка, хоча вже знав, що цього буде мало.