— Кинути пляшку з водою в бік моєї племінниці, — пробурмотіла я собі під ніс.
Невдовзі під’їхав Гадсон і провів Джаніпер вгору сходами. Коли я відчинила двері, вона стояла в накинутій куртці на блискавці, досі в колготках і купальнику.
— Я знаю, що ти злишся... — почала Джаніпер.
— Іди до студії. — Я вказала на двері праворуч, коли разом із Сейді увійшла Енн.
— Привіт, ти повернулася! — Її тон змінився з наближенням кроків. — Що відбувається? — Вона дійшла до фоє, потім втупилася в студію, її брови злетіли, коли вона побачила Джаніпер. — Вона тут?
— Вона навчалася у Квінн Токіне, — сказала я їй, нахиляючись, щоб погладити Сейді.
— Навчалася? — У Енн відкрився рот, і вона кинула звинувачувальний погляд на Гадсона.
— Не дивись на мене. Я дізнався про це сьогодні вранці. — Він запхав великі пальці в кишені, і я швидко відвернулася, щоб не втрачати пильність, дивлячись на нього. Зараз був не час і не місце.
— Що робитимемо? — запитала Енн, спускаючи Сейді з повідця.
— Я розберуся з цим, — пообіцяла я.
Очі Енн на секунду спалахнули, і вона відкрила рот, а тоді, здавалося, ще раз подумала про те, чи варто щось казати.
— Гаразд. Я на кухні.
Ледь помітне зітхання прорвалася крізь мої губи. Я не усвідомлювала, наскільки мені потрібно, щоб вона довірилася моєму рішенню, моєму професіоналізму, поки вона не зробила цього.
— Не соромся, іди за мною, — сказала я Гадсону, заходячи до студії. Джаніпер стояла в центрі, нервово длубаючи свою куртку. — Ти збрехала мені.
Джаніпер застигла, її погляд кинувся до Гадсона з очевидним благанням.
Він пройшов повз мене й притулився спиною до стіни навпроти третьої дзеркальної панелі, мовчки склавши руки на грудях.
— Ти. Збрехала, — повторила я.
— Я не казала, що не ходила на заняття, тільки те, що мама проти. — Джаніпер заламувала руки.
— Брехня через приховування правди — теж брехня. — Я мала б знати.
— Я просто подумала, що якщо ходитиму на заняття й візьму участь у «Класиці», то зникне одна з причин, чому вона не дозволяла мені танцювати. — Дівчинка переступила з ноги на ногу.
— Бо дівчата, які посідають призові місця, зазвичай отримують стипендії, — припустила я.
Джаніпер кивнула.
— Я не намагалася пройти на рівні еліти. Це нереально. Але початківці та середнячки зазвичай отримують знижку на навчання в Мадлен.
Наступний рік, еге ж? Вона ж мала на увазі наступний рік.
Вона крутнулася, розвертаючись до Гадсона.
— Я пішла до дядька Ґевіна, бо знала, що ти відмовиш. Підбити тебе на спробу змінити мамину думку вже було складно, а на таємне навчання — нереально.
—Ти мала рацію. Я б відмовив. Але ця дискусія мене не стосується. — Він вказав на мене.
—Як давно ти це планувала?
— Чотири місяці.
Тоді вона вважала себе моєю донькою, а не Ліниною, але для свого плану вона запаслася більшим, ніж тест ДНК.
— Іти пішла до Квінн, бо вона в іншому місті? — припустила я.
Вона кивнула.
— На неї було кілька поганих відгуків. Гаразд, багато поганих відгуків, але двоє її дівчат і один хлопець минулого року посіли місця на «Класиці», і я вирішила, що вже вчилася з відео в ютубі...
— Ти думала, що ютуб може замінити вчителя? — Мені вдалося зберегти спокійний голос. За всі роки в цій кімнаті пролунало більш ніж достатньо криків, і мені не треба було додавати до них ще й свій.
— Не треба цієї елітарності. — Вона схрестила руки. — Не всі мають доступ до мам із професії, приватних викладачів та власної студії. Тобі пощастило.
«Пощастило» не те слово, яке спадало мені на думку.
— Тож замість того, щоб прислухатися до занепокоєння матері, ти пішла в студію з низьким рейтингом і емоційно-агресивною вчителькою, яка кидається речами, щоб привернути вашу увагу...
— Вона робить це тільки тоді, коли пляшки порожні, і це просто...
— Раз чи два за заняття? — закінчила я за неї. — І завжди під час репетиції біля дзеркал, а не тоді, коли ви стоїте біля станка, еге ж?
Джаніпер закліпала очима.
— Звідки ти знаєш?
— Бо вона навчилася цього від моєї матері. — Слова вислизнули, і мені одразу ж захотілося схопити їх і знову запхати в темні куточки себе, які не підлягали огляду. Нігті впилися в долоні, і краєм ока я побачила, як Гадсон напружився. — Іронія в тому, що моя мати не схвалила б жахливу техніку, якої вона навчає.
— Моя техніка не жахлива! — Джаніпер вперла руки в боки.
— Із нас трьох у цій кімнаті я єдина маю достатньо досвіду, щоб судити про це. — Я зробила кілька ретельно зважених кроків до неї. — І ти не маєш бути на пуантах.