Тягнути. З навушником в одному вусі я чула музику, що змішувалася з тихим клацанням Євиних пензликів для макіяжу на столі, шурхотом моїх штанів для розминки, коли я трохи змінювала позу, і гудінням обігрівача в кутку гримерки, який захищав від пізньосічневої холоднечі, що оселилася за лаштунками Метрополітен-опери.
— Дідько, де моя щаслива помада? — Голос Єви пронизливо злетів до стелі.
— Глянь у мене в сумці.
— Ти не користуєшся червоною помадою! — Це вже межувало з вереском.
— Ні, але ти користуєшся. — Я озирнулася на неї. — А я люблю тебе.
Її плечі опустилися.
— Іти знала, що я загублю свою. — Вона поклала свою косметичку й потягнулася до моєї, ледь усміхаючись куточком рота.
— І я знала, що ти загубиш свою, — кивнула я.
— Дякую. — Її полегшення було майже відчутним.
Лейсі обережно постукала об одвірок, стискаючи свій улюблений блокнот, і я вийняла другий навушник, повністю позбувшись музики.
— Тридцять хвилин до виходу на позиції, — повідомила нам Лейсі. — О, і ваша сестра...
—Тут, — урвала її Енн, нахиляючись у відчинені двері з широкою легкою усмішкою, яку вона успадкувала від нашого тата, разом із карими очима й золотисто-каштановими кучерями, які сестра зібрала у вишукану зачіску. Ми з Євою своїми пасмами, темнішими за будь-який бачений мною еспресо, вдалися в маму. І якщо у Єви волосся було пряме, то мої хвилі можна було приборкати лише за допомогою повної сумки засобів і регулярного догляду в салоні. Кучері Енн завжди здавалися ідеальними без зусиль.
Тиск у моїх грудях одразу послабшав, а рот розплився в дзеркальному відображенні її усмішки. У нашій океанолюбній сім’ї Енн була пальмою — вона хилилася під натиском ураганів, але ніколи не ламалася.
— Енн! — Єва схопилася зі стільця й обійняла старшу сестру.
— Ого! — Та засміялася й обійняла Єву. Діаманти на її обручці виблискували в яскравому світлі.
— Дякую, Лейсі. Ми про неї подбаємо, — сказала я, і менеджерка сцени, кивнувши у відповідь, пішла собі далі.
— Ти чарівна! — Енн зробила крок від Єви й швидко оглянула її згори донизу. Її погляд пом’якшав. — Костюм сидить ідеально. Не можу дочекатися, коли побачу тебе на сцені.
— Я просто одна з трупи. — Єва знизала плечима й відійшла вбік. — Це Алессандра справжня зірка. Правда, Аллі?
—Тільки на цей вечір. — Я зробила вузлик у кінці ряду стібків, потім кілька разів зігнула ногу, щоб переконатися, що шитво тримається.
— Для мене — щовечора. — Енн опустилася на коліна поруч зі мною попри свою стильну чорну сукню й ніжно обійняла мене, намагаючись не розмазати мій сценічний макіяж.
Я нахилилася в її обійми, міцно стискаючи голку великим і вказівним пальцями, щоб не вколоти її.
—Я така рада, що ти тут.
Енн вміла робити так, щоб усе було гаразд. Тато у відрядженні? Без проблем, Енн знала його розклад. Мама сварить одну з нас через розтяжку в тазі? Енн втручалася, щоб відволікти її. Вона була живим втіленням теплих обіймів. Старшою з нас чотирьох була Ліна, але теплом старшої сестри завжди віяло від Енн.
— Я теж, — прошепотіла вона, а тоді відсторонилася рівно настільки, щоб оглянути мене так само, як вивчала Єву. — Прекрасна, як завжди. У тебе все вийде.
—Я просто хочу, щоб усе було ідеально для неї, — відповіла я, коли вона одвела коліна вбік і сіла на ковдру.
— Ніби в тебе є якісь інші налаштування, окрім ідеальних, — пробурмотіла Єва.
Енн кинула на неї докірливий погляд, а я поклала праву ногу на коліно лівої, легенько здригнувшись від сильного болю вздовж ахіллового сухожилля.
— Боляче?
Енн нічого не пропускає.
— Я... — почала я.
— Якщо ти зараз скажеш «в нормі»... — застерегла вона, зупинивши проникливий погляд на моїй щиколотці.
— Їй вчора зробили укол кортизону, — сказала Єва, нахилившись до дзеркала, щоб перевірити підводку.
Брови Енн злетіли вгору.
— А Кенна знає?
— Як моя найкраща подруга чи як лікарка трупи? Бо в обох випадках відповідь «так», — повідомила я. — А тобі двадцять п’ять років, Єво. — Я вклала колготки в інший пуант і почала шити. — У якийсь момент ти маєш припинити доносити на мене.
—У якийсь момент ти маєш навчитися розслаблятися, — дорікнула мені Енн.
—Завтра, — відповіла я, швидко шиючи.
Завтра декорації змінять із «Жізелі» на «Ромео і Джульєтту», і хоч Єва танцюватиме в кордебалеті й цього разу, я офіційно буду вільна наступні кілька тижнів, принаймні від виступів. Я дам щиколотці відпочити день-два, як радила Кенна, а тоді випробую її з Айзеком.
— У тебе це завжди завтра, — Енн зітхнула. — Якби мама знала, що ти танцюєш із травмою...