— Я одна з небагатьох людей у цій кімнаті, хто насправді знає, хто ти. — Вона потиснула мені руку, потім нахилила голову й вивчила мене. — Ти вже зробив свій хід? Справжній хід, тобто. Я не про це фальшиве лайно чи душову кабінку.
Вона мені одразу сподобалася.
— Вона розповіла тобі про поцілунок? — Полум’я надії спалахнуло за моїми ребрами.
Кенна звела брови.
— Цілий пляж у твоєму розпорядженні для якоїсь кінематографічної романтичної миті, а ти обрав душову кабінку?
— І не шкодую. Мав знати, що вона цього хоче, а не грає на публіку. — Я засунув руки в кишені, краєм ока спостерігаючи за людьми, що збиралися навколо Аллі. — І вона полохлива, коли справа доходить до справжнього.
— Цікаво чому. — Кенна кинула на мене погляд, який міг зрівняти із землею міста.
— Винен. — Я кивнув, тоді глянув у бік Аллі й побачив на її обличчі таку ж красиву, але фальшиву усмішку, поки вона розмовляла з іншими танцівниками. — Порадиш щось?
— Трясця, ні. Я її подруга, а не твоя. — Карі очі Кенни звузилися. — Але ти збираєшся зробити хід, правда? Бо їй треба бути з тобою або забути тебе. Чуєш мене?
— Я почув. — Аллі ніяк не могла мене забути, так само як я не міг забути її.
— Добре. — Вона кивнула, потім глянула на Аллі. — І тобі краще бути готовим вписатися в її життя, бо єдине місце, де балерини гнуться, — це сцена.
— Я впишуся, — пообіцяв я, знизивши голос. — Я виверну себе навиворіт, якщо це означатиме належати їй. — Сказавши це вголос, я скинув з плечей кілограми й розплутав перший із приблизно трьох мільйонів вузлів, що стояли між мною та Аллі.
— От і добре. — Плечі Кенни розслабилися, і вона повернулася, щоб стати поруч зі мною. — Знайомтеся, це Гадсон Елліс, — оголосила вона танцівникам. — Хлопець Аллі.
Усі погляди звернулися до мене, і не один із них оцінював мене так, що моя мама почервоніла б.
— Приємно познайомитися... з усіма.
— Ви тільки гляньте на ці очі, — пробурмотів Еве-ретт. — Аллі, де ти знайшла цей чудовий екземпляр?
Аллі пирхнула, а тоді притулилася до мого лівого боку.
— На пляжі, коли мені було шістнадцять.
— Насправді ти була за півтора кілометра від берега, — поправив я її, підморгнувши, обійнявши і ковзнувши рукою по її стегну.
Ріґан підняла руку до грудей і зітхнула.
— О, Алессандро, будь ласка, скажи мені, що ти привезеш його до Нью-Йорка.
— Притримай цю думку. — Кенна стала перед нами і здійняла телефон. — Усміхніться.
Ми приготувалися позувати, і вона клацнула камерою. Сьогоднішня мета була досягнута.
— Ви двоє, розважайтеся. Матіас зі мною весь вечір, і я не збираюся цим нехтувати. — Вона помахала рукою, а тоді зникла серед столів.
Погляд Джейкоба простежив за блондинкою з ельфійським обличчям.
—Побачимося пізніше. — Він попрямував до жінки.
— Серйозно? — Аллі підняла брови.
— О, вони почали трахатися, щойно стартували літні репетиції, — зауважив Еверетт.
— Не ревнуй. — Гарлоу поцілувала його в щоку.
— Та на бога, мене зараз цікавить тільки Майкл. — Він похитав головою. — До слова про нього, нам слід знайти наші місця. Кендіс і Ріґан тут, із тобою, а я за столом інших головних танцівників.
— Можеш повернутися до солістів, — пожартувала Гарлоу так, що я не втямив, чи справді це був жарт. — Рада тебе бачити, Аллі. — Вона повернулася назад у ряд.
Еверетт нахилився і поцілував Аллі в щоку.
— Тягни свою дулу назад до Нью-Йорка.
— Працюю над цим, — запевнила його та, коли інші пішли. Вона нахилилася в мій бік. — Здається, я змусила тебе вивчити їхні імена без жодної причини.
— Мені подобається знати, хто твої друзі. — Я нахилився й поцілував її в лоб, просто тому, що міг.
Вона зітхнула й притулилася до мене.
— Крім Кенни, я б назвала друзями лише кількох із них, — тихо сказала вона. — Ріґан, — вона кивнула через широкий стіл, — і Еверетта.
— Я ж казала, що ця сукня буде на тобі вбивчою. — Єва пройшла між столами. Брюнетка з хижим поглядом в очах ішла за три метри позаду неї. — Матір божа, Гадсон Елліс.
— Привіт, Єво, — кивнув я.
— Я казала тобі, що він прийде. — Аллі покрутила пальцем. — Обернися, у тебе бретельки перекрутилися.
— Я не була впевнена, що він справді з’явиться. — Єва зробила, як їй наказали, і Аллі відстебнула два з дюжини ремінців, що перетинали спину Єви, а потім з’єднала їх правильно.
— Я піду туди, куди поманить твоя сестра. — Я зиркнув над головою Аллі й помітив ще одну брюнетку, що вшивалася на задньому плані. Гострий ніс. Проникливі блакитні очі. Шарлотта Ларсен. Солістка.
— Готово, — сказала Аллі Єві.
— Дякую. — Та повернулася в мій бік і оглянула мене. — Ти завжди був таким розкішним? Тобто я пам’ятаю, що ти був досить нічогеньким, але — ого — ти виріс аж у такого. — Вона махнула рукою в мій бік. — П’ять зірок. Без зауважень.