Мої брови злетіли вгору.
— Єво, — просичала Аллі, але її сестра лише всміхнулася. — Ні.
Єва цикнула.
— Знаєш, хороша сестра поділилася б.
— А власницька сестра тебе порубає, — попередила Аллі співучим голосом, і я ледве стримався, щоб не поцілувати її.
— Розслабся. — Єва закотила очі. — Я просто пожартувала. Ніби я бодай подумала б про те, щоб стати між вами, коли ви так довго не могли зійтися.
Я закліпав очима. Аллі не сказала Єві правду.
—Ти знайшла своє місце? — Та змінила тему.
— На задній палубі? Тобто з кордебалетом? Звісно. — Вона потягнулася до руки Аллі, і вся вдаваність зникла з її обличчя. — Шарлотта зайняла твою шафку.
Аллі напружилася:
— Даруй?
— Сьогодні вранці після репетиції вона дістала всі речі з твоєї шафки й поклала туди свої. — Складка між бровами Єви заповнилася занепокоєнням.
— І що ж вона зробила з моїми речами? — Аллі урвала себе на півслові.
Я кинув погляд на брюнетку, яка підкрадалася все ближче.
— Вона просто лишила їх на лаві. Я склала все у свою шафку. Не хвилюйся, усе на місці. — Її плечі опустилися. — Аллі, вона вже зайняла твоє місце біля станка. І прийде по головну роль. Скажи мені, що ти відновилася. Ти ж повернешся, правда?
Аллі кивнула й стиснула руку сестри.
—Усе гаразд. Василь вже сказав мені, що «Рівнодення» є в осінній програмі. Я буду готова. — Вона видушила усмішку для сестри. — Не переймайся через Шарлотту. Принаймні стосовно мене. Головні танцівниці з’являються і йдуть на пенсію. Якщо буде хтось кращий, ніж я, то займе моє місце. Усе просто.
—Я можу підсипати проносне в її йогурт, якщо хочеш. — Майже певен, що це була справжня погроза.
Аллі пирхнула.
— Припини і йди знайди своє місце.
Єва зітхнула й пішла геть, попрямувавши до столика за один ряд від нас ліворуч.
— Отже, нічого особливо не змінилося, — зауважив я.
— Вона, як і раніше, вередлива дитина. — Аллі зробила крок, який нас розділив. — Як тобі мій світ, Еллісе?
— Здається... слизьким. — Я взявся за спинку її стільця й відставив його. — Ти тут такий собі хамелеон, правда? Одягаєш будь-яку потрібну маску, щоб людина перед тобою тебе не з’їла? — Вона надто добре вливалася. — Скільки людей у світі насправді знають, хто ти, Аллі?
— Дуже мало, — тихо зізналася вона. — І, на мій жаль, думаю, що ти — один із них.
— Увага, — попередив я її, коли наблизилася Шарлотта.
Аллі розвернулася, а тоді озброїлася найфальшивішою усмішкою, яку я коли-небудь бачив.
— Привіт, Шарлотто.
— Приємно бачити, що ти почуваєшся достатньо добре, щоб прийти сьогодні, — відповіла Шарлотта з усмішкою, гострою, як бритва. — Адже ти не могла бути на репетиціях і навіть не відвідувала наші заняття.
— Ти чудово впоралася з «Жізеллю». — М’язи на спині Аллі напружилися, а підборіддя випнулося. Джаніпер в цьому була схожа не тільки на Ліну.
— Знаю. — Вона подивилася повз Аллі й самими очима трахнула мене.
Я звузив очі, щоб дати їй зрозуміти, що мене це не тішить.
— Ти маєш знати, — її увага знову зосередилася на Аллі, — ми всі хочемо, щоб ти взяла на відновлення стільки часу, скільки тобі потрібно. Один розрив ахіллового сухожилля — це катастрофа, але два? — Вона скривилася. — Уяви, якщо поквапишся і станеться третій? Це був би кінець кар’єри, а ніхто з нас не бажає такого тобі. Ти практично з королівської сім’ї трупи.
Аллі розправила плечі.
—Дякую за турботу, але я повернуся до осені на репетиції, про що, я впевнена, ти запитувала й, не сумніваюся, отримала відповідь.
Куточок мого рота піднявся вгору.
— Ну, про всяк випадок, не хочу, щоб ти хвилювалася. — Обличчям Шарлотти розтеклася цукрово-солодка усмішка, і вона знизила голос. — Я вивчила хореографію «Рівнодення» під час роботи з Айзеком. Ця варіація в першому акті просто чудова. Хоча, мабуть, трохи важкувата для того, хто має травму щиколотки.
«Рівнодення»... Хіба це не балет Аллі? Той, який Айзек поставив і створив для неї?
Треба віддати Аллі належне, вона й бровою не повела.
Чого не можна було сказати про мене. Що це за гадюче гніздо і чому Аллі так сильно хоче сюди повернутися?
—Тобі варто зайняти своє місце, Шарлотто. Думаю, виступ ось-ось почнеться. — Тон Аллі міг би заморозити вулкан.
— Приємного вечора. — Вона ворухнула пальцями в бік Аллі, а тоді попрямувала до одного зі столиків солістів.
Якби ця кімната тонула, Шарлотта була б останньою, кого я посадив на гелікоптер.
—Аллі? — прошепотів я.