РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
АЛЛІ
TigerPrideTendu: НЕЙМОВІРНА техніка. Вони мали поставити ТЕБЕ дублеркою або просто дати тобі роль від початку.
Червень перейшов у липень, і я призвичаїлася до того, що називала своїм розпорядком у Райській бухті: цілими днями репетирувала, вечорами навчала Джаніпер і весь час трималася на відстані щонайменше трьох метрів від Гадсона.
Особливо зараз, коли він тренувався без сорочки в нашому басейні, а Джаніпер вивчала нову програму в студії. Дяка Богові, що єдині вікна, які виходили на задній двір, були в кінці кімнати — у спортзалі, а не тут, де я мала зосередитися.
Він не згадував про нашу ніч у Нью-Йорку, мабуть, тому, що в нас не було приводу залишитися наодинці і ми не прикидалися, оскільки не було ніяких сімейних подій, на яких Керолайн могла до мене причепитися. З іншого боку, відсутність сімейних подій означала, що в мене не було нагоди завоювати довіру Керолайн. Ми дедалі більше заглиблювалися в цю аферу, а я тільки й зробила, що занадто прив’язалася до дівчинки, на спілкування з якою не мала права. Щонайменше тричі на тиждень Гадсон привозив Джаніпер до мого дому після роботи і плавав, поки їй не доводилося повертатися додому.
Я глянула на годинник. За кілька хвилин він вийде з басейну, підніметься на ґанок і попрямує до ванної внизу, де переодягнеться в сухий одяг. Це означало, що я могла перестати боротися з поривом пробігти півтора кілометра на біговій доріжці лише заради того, щоб повитріщатися на нього. Хоча мені й не треба було нагадувати, який він: я бачила його звабливий оголений торс щоразу, як заплющувала очі.
Я не могла повернутися до цього знову, не з його бажанням, щоб це було по-справжньому, але в якомусь сенсі це вже... так і було. Без причини влаштовувати шоу ми були просто собою, і хоча я не підпускала його зовсім близько, та не була й байдужою до нього.
Джаніпер блискуче закінчила вправу, і я натиснула паузу на пульті, вимикаючи класичну музику.
Її усмішка згасла, а плечі опустилися.
— Раніше в мене виходило краще.
— Раніше ти не була такою втомленою, і думаю, що все просто чудово.
— Ти завжди так кажеш, — пробурмотіла вона, жмакаючи свою спідницю.
— Ні, сьогодні вдень я казала, що ти розвернулася ліниво. — Я підійшла до шафи біля дверей студії і поклала пульт поруч зі стереосистемою. — Коли я роблю тобі комплімент, я маю на увазі саме це.
Ми взялися за розтяжку для заминки.
— Ти рада, що йдеш у похід цього тижня? — запитала вона, коли ми встали.
—Я недостатньо знаю про цю подорож, щоб назвати своє почуття радістю. — Я не могла дозволити собі взяти вихідні для подорожі, адже Шарлотта дихала мені в потилицю й планувала забрати мою роль, але й не могла втратити можливість провести час із Керолайн. Три дні бути під наглядом сестри Гадсона лише для того, щоб мене визнали непридатною, — не зовсім так я уявляла розваги. Проте це був наш останній запланований час разом, тож мені треба було досягнути якомога більшого прогресу, поки все це не обернулося проти нас.
— Там чудово. — Джаніпер усміхнулася, нахилившись у черговій розтяжці. — Ми винаймаємо ці маленькі будиночки просто на березі озера. Вони не вишукані, без електрики і всякого такого, лише кілька односпальних ліжок із грудкуватими матрацами. — Вона наморщила ніс. — Центральний найкращий, бо найближче до вбиральні, ну, знаєш...
—Зрозуміла. — Я стала в позицію, щоб попрацювати над згинанням стегон. — Грудкуваті матраци, односпальні ліжка, туалет надворі.
— Бабуся і дідусь зсувають ліжка разом. Мама з татом теж так робили. — Її голос обірвався. — Я спала зі своїми двоюрідними братом і сестрою в четвертому будиночку, на двоярусних ліжках, але після смерті тата мама почала нервуватися через те, що я так далеко — озеро й усе таке, — тож тепер я сплю з нею. Але, можливо, цього літа вона дозволить мені повернутися до Мейсона й Мелоді.
— Можливо. — У моїх грудях защеміло співчуття. Було зрозуміло, чому Керолайн хвилювалася, коли йшлося про Джаніпер. — Коли помер мій тато, ми втрьох по черзі ночували в маминому домі, поки не відчули, що вона готова залишитися на самоті. Це дуже мило з твого боку, що ти її розраджуєш.
Вона крутилася, розтягуючи спину. Брови її насупилися.
—Як помер дідусь? — Вона здригнулася. — Ти не мусиш відповідати. Я не хочу, щоб у тебе сталася панічна атака.
Як тоді, коли я говорила про Ліну.
— Ні, усе гаразд. Говорити про його смерть легше, бо я не була до неї причетною, напевно. — Цей біль переріс у тугу. — Він послизнувся на снігу, виходячи зі свого дому. Ударився об шмат льоду й зламав шию. Помер миттєво, за що я вдячна, але коли це сталося, мені здалося, що це дурнуватий спосіб померти. — Навіть безглуздий.