— Ох! — Енн провела великим пальцем по обручці та каблучці. — Ні. Ще ні.
Я витріщилася на Єву, як на чинник ризику, яким вона й була. Що вона зробить з інформацією про існування Джаніпер? Вона могла бути дріб’язковою, коли злилася, та щоб сестра кинулася до Керолайн зі злості — такого я не уявляла.
— Отож, я не знаю, що дивніше. — Єва взяла з крісла книгу Енн і згорнула її, а тоді поклала на тумбочку, всідаючись. — Те, що Ліна, очевидно, потайки народила дитину, чи те, що ти йдеш у похід.
—Я рада тебе бачити, але що ти тут робиш? — Я сіла на край дивана, досить далеко від телефона, щоб не піддатися спокусі й не подивитися, що пишуть люди під тим нищівним відео, яке виклала Єва. Енн сіла поруч зі мною.
—Ніби моя поява в сімейному пляжному будинку є більш дивною, ніж те, що тут щойно сталося. — Вона обвела рукою фоє. — Ми закінчили з літніми постановками вчора ввечері — до речі, дякую, що прийшла, Аллі.
Я опустила погляд: жаль гриз мене зсередини. Єдине, що показало мені повернення до Нью-Йорка, — це відсутність у мене впевненості, що мені подобалася та, якою я була там. Якщо я взагалі знала, ким була. Я почувалася собою лише поруч із Гадсоном.
— Я казала тобі, що їй важко, — дорікнула Енн.
— Не прикривай мене. — Я подивилася Єві в очі. — Вибач. Наступного разу я вчиню краще.
— До наступного разу ти повернешся. — Вона знизала плечима, скидаючи туфлі, й підібгала під себе ноги. — Я привезла тобі кілька бейглів із тієї пекарні, яку ти любиш, бо думала, що ти могла скучити за містом.
— Дякую. — На знак вибачення за те, що вона запостила? — Це мило з твого боку.
— О, і Василь оголосив осінню програму. — Вона подивилася на мене з розумінням.
— На сайті? —Дихай. Василь часто змінював думку. Те, що він казав мені, ніби «Рівнодення» буде однією з трьох наших осінніх постановок, не означало, що так воно й буде. Поки він не оголосив про це публічно.
— На сайті. — Вона всміхнулася, і її очі загорілися. — Він вписав туди «Рівнодення», Аллі. Ти нарешті отримаєш роль, створену саме для тебе! Вітаю!
Повітря вирвалося з моїх легень.
— Це дивовижно! — Енн нахилилася і стиснула мої плечі. — Не можу дочекатися, коли побачу цей балет.
Радість, зневіра, гордість — усі емоції переповнили мене водночас, але тривога стискала серце найсильніше.
— Він зазначив його. Ми справді зможемо це зробити. — Я всміхнулася, вирішивши дати радості перемогти.
— Кастинг ще не провели, звісно, та всі ж і так знають, що йдеться про вас із Евереттом, хоча... — В очах Єви спалахнула надія. — Я думала, якщо ти попрацюєш зі мною день чи два, я буду готова, коли почнуться репетиції, і матиму шанс стати солісткою. Будь ласка, скажи «так».
— Айзек виклав хореографію? — До цього мало б бути ще шість тижнів.
— Ні, але всі знають, що він трахає Шарлотту, а вона... — Єва ніяково посовалася на місці. — Вона репетирувала,
Аллі. Я бачила її в студії після репетицій, із Айзе-ком. Якщо ти не будеш готова, вона претендуватиме на твою роль.
Мені аж погано стало.
— Вона солістка. Якщо я буду неготова, роль перейде Ріґан або Кендіс. Вони ж провідні танцівниці.
— Ти будеш готова, — заявила Енн.
Ні, я планувала поїхати на кілька днів, щоб розважатися в лісі. Трясця.
— То в Ліни справді була дитина? — Єва змінила тему так швидко, що мене аж пересмикнуло. — Навіщо їй віддавати її Керолайн? Вона ж нас ненавидить. — Вона зморщила носа. — Керолайн не проти, щоб вона бувала тут? Я думала, що вона радше підпалить наш будинок, але не дозволить своїй доньці тусуватися тут.
— Вона не знає, — сказала їй Енн. — Поки не знає. Ми розповімо тобі все, що знаємо самі...
— Не треба. — Єва знизала плечима. — Вона мила. Дуже схожа на світлини Ліни, але я сумніваюся, що ми часто бачитимемося.
— Ми сподіваємося це змінити. — Енн оптимістично всміхнулася.
— Навіщо? — Єва взяла з тумбочки пляшку з водою Енн, відкрутила кришку й зробила ковток. — Якщо вона щаслива, то залиште її у спокої. Очевидно, Ліна не хотіла, щоб ми втручалися, інакше вона 6 нам сказала. — Вона поставила воду. — Але ви справді не знаєте, хто її батько?
— Ні. — Енн замислилась. — Ми думаємо, що це має бути хтось із Сан-Франциско.
— Гм. — Єва встала, потім закинула руки над головою, потягуючись. — Я б запитала Джейкоба. Думаю, він був там приблизно у той самий час. Пропрацював кілька років у їхній трупі. Він може знати, з ким вона спала. Ти серйозно збираєшся в похід? — звернулася вона до мене.
— Так, — кивнула я. — Намагаюся завоювати прихильність Керолайн, щоб вона не наклала на нас судову заборону, коли скажемо їй, що ми — біологічна сім’я Джаніпер. — Вона мала рацію: можна було почати з Джейкоба. Усі інші, кого я знала й кому довіряла, починали й досі працювали в Нью-Йорку.