— Надовго?
— На три дні, — відповіла я.
— Ти збираєшся пропустити три дні тренувань, щоб позависати в лісі? — Її голос підвищився. — Ти не можеш собі дозволити стільки прогулів.
— Може, — заперечила Енн, заправляючи кучері за вуха. — їй потрібне життя за межами трупи. І ми це заохочуємо, Єво. — Її тон змінився на дещо близький до маминого.
— Ми заохочуємо її звалити й не сприймати серйозно свою роботу чи майбутню роль, щоб провести час із дитиною, про народження якої Ліна не хотіла, щоб ми знали? — Вона пирхнула. — Супервідповідально, Аллі. Мама б тобою пишалася.
— Удар нижче пояса, — озвалася я. — Я знайду час, і моя лікарка вважає, що це хороша ідея. Вийти зі студії і піти в похід, — уточнила я. — Не брехати Керолайн. Піду збиратися.
— Я не розумію, як ти можеш мати все й не боротися за це, — сказала Єва, виходячи за мною у фоє. — Я б убила, щоб мати половину твого таланту, а ти його просто зливаєш. Це так несправедливо.
— Годі сваритися, — наказала Енн.
— Саме про це йшлося у відео? — Я дійшла до першої сходинки, потім розвернулася. — Відплата за те, що я не прийшла вчора ввечері? Чи прагнення показати світові, що ти талановитіша? Ти так відчайдушно хочеш довести свою цінність, що тобі потрібен мільйон людей, які скажуть, що ти краща за мене? Чи варте твоє визнання того, щоб кинути мене під каток інтернету?
Її обличчя сполотніло.
— Кількість наших підписників не зростала, а ти не знімала ніякого контенту про реабілітацію, а ще погодилася, щоб я використовувала матеріали з тобою...
— Я погодилася допомогти своїй сестрі! — Крик заповнив порожні коридори будинку.
— Ми обидві знаємо, що всі просто хочуть бачити тебе! — Вона стиснула кулаки. — Ти Алессандра Руссо — усі у світі люблять тебе, поклоняються тобі, визнають тебе! Я просто молодша сестра, яку трупа взяла, щоб ти була щасливою.
— Маячня, і ти це знаєш. — Я похитала головою. Ніхто не знав мене достатньо добре, щоб любити, окрім моїх сестер. — Василь не фанат кумівства. Він не найняв Ліну в перший сезон, пам’ятаєш? Змусив її працювати, розвиватися ще рік, перш ніж дозволив податися знову, так само як і тобі. Досить розігрувати з себе жертву, Єво.
— Ну звісно, — саркастично протягнула Єва. — Адже прізвище Максима не має нічого спільного з його посадою хореографа. — Вона закотила очі. — Відкинь цю показну скромність і визнай це бодай раз. Ти королева...
— Припини! — Енн стала між нами, розвівши руки й вимахуючи ними. — Припиніть негайно! Ми ніколи не буваємо тут разом, тож ви двоє не зробите цього. — Її погляд метався між нами. — Мама не це мала на увазі, коли хотіла, щоб ми проводили більше часу разом...
— То зателефонуймо мамі й запитаймо. — Єва потягнулася до кишені, потім глянула на мене. — Чи тобі дають лише однослівні відповіді? Вона досі відчуває сором через тебе, еге ж?
Мої нігті увіп’ялися в перила.
— Годі! — гаркнула Енн. — Ти прекрасно знаєш, що тато не терпів би, щоб ти так про неї говорила, а Ліна... — Вона закрила рот і зробила глибокий вдих.
Почуття провини врізалося в мене, наче вантажівка, а Єва відвернулася, обхопивши руками талію.
— Ми — всі, хто залишився, дівчата, — тихо сказала Енн. — Нас лише троє. У всіх нас був важкий рік, але ми маємо робити його кращим, бути добрішими одна до одної. Ми просто мусимо.
Мій гнів згас. Ми були останніми трьома стовпами, що лишилися на пірсі. І не переживемо ще один шторм, якщо не спиратимемося одна на одну. Якщо Єві стало легше від того, що вона виклала в мережу вже й так відоме загалу відео з моїм травмуванням, то й добре. Це була невелика ціна за те, щоб сестра отримала все, що їй було потрібно від цього дурного застосунку.
— Мені шкода, — прошепотіла Єва, повільно підводячи на мене погляд. — Я його видалю.
— Дякую. І мені теж дуже шкода. Я мала приїхати вчора ввечері. — Я глянула на Енн і зітхнула, побачивши відчай в її сповнених благання очах. Із нас трьох вона була тією, чий світ потрясло до основ, і вона заслуговувала на щось краще. Найменше, що я могла зробити, — це допомогти згладити ситуацію. — Я допоможу тобі, — сказала я Єві. — У мене є два дні до поїздки з Гадсоном, тож я навчу тебе всього, що знаю, із сольних партій для «Рівнодення».
— Дякую! — Єва засяяла, але саме полегшення в очах Енн було вартим цього.
Наді мною щось забрязкало, і я глянула на сходи, де саме з’явилася Сейді, яка щойно прокинулася від сну.
— Привіт, дівчинко.
— Йосип босий, у тебе є собака? — вигукнула Єва. — Що, в біса, тут відбувається?