Він заціпенів, немов від жахіття на крилах страху.
— Емм, Моркво? — сказав він смиренно.
— Так, сержанте?
— А твій старий дід часом колись не розповідав тобі, яке те разливе місце на вигляд?
Аж раптом дракон зупинився і завис у небі. Завис у небі в декількох футах над їхніми головами — рухома мозаїка драконячої луски та шуму, що заполонила собою увесь небокрай.
Колон вистрілив.
Вони провели поглядами стрілу, що полетіла прямісінько до цілі.
Ваймз і не біг, і не шкутильгав вологою бруківкою — йому не вистачало ані повітря, ані часу. Його ніяк не покидали думки, що все мало б бути по-іншому. Герой завжди з’являється в останню хвилину, але завжди вчасно. Та його «вчасно» було ще п’ять хвилин тому.
І я ж — не герой. Я геть не у формі, і мені не завадило б хильнути чарку, а що я маю? Нещасних декілька доларів на місяць — і це без усіляких привілеїв? Героям так не платять. Героям дістаються королівства та принцеси, а ще герої регулярно тренуються, а коли усміхаються, то з їхніх зубів світло немов звуком злітає, дзиньк. Негідники.
Очі заливав піт. Заряд адреналіну, на якому він вибіг з палацу, закінчився — і вимагав невідкладного підживлення.
Він шкандиба, аж поки не зупинився перепочити, вхопився за стіну, аби не впасти, і хапав ротом повітря. А тоді побачив постаті, що стояли на краю даху.
— О, ні! — подумав він. — Вони ж теж не герої! Вони що думають, що це якась гра?
Шанс був один на мільйон. І хто ж сказав, що десь, серед мільйонів інших всесвітів, він міг не спрацювати?
Таким полюбляли бавитись боги. Але у його величності Шансу, який іноді може обдурити й самих богів, було 999 999 виборців.
У цьому всесвіті, наприклад, стріла відскочила від луски дракона та полетіла кудись у небуття.
Колон лиш встиг роззявити рота, коли над ним пронісся загострений драконячий хвіст.
— Вона… не влучила… — ледь промовив він. — Але ж це неможливо! — він витріщався червоними очима на інших двох. — Це ж був останній безнадійний шанс, один на мільйон!
Дракон склав крила, заледве розвернув здоровенну тушу, принагідно розганяючи повітря, та приземлився на даху.
Морква однією рукою вхопився за Ноббі, а другу поклав Колонові на плече.
Сержант, здавалося, мало не ридав від люті й розгубленості.
— Останній безнадійний шанс, один на мільйон!
— Сержанте…
Дракон розревівся вогнем.
То був ідеально-контрольований потік плазми. Пройшов крізь дах, як крізь масло.
Він прорізав сходові клітки.
Дістався до древніх масивних балок — і вони ламались, немов паперові. Врізався у трубопровід.
Він руйнував поверх за поверхом, немов кулак розлюченого бога, і, зрештою, дійшов до великого мідного чану, наповненого тисячею галонів свіжовиготовленого віскі.
Пропалив і його теж.
На щастя, шанси вижити після такого вибуху були точнісінько один на мільйон.
* * *
Бутон полум’я розпускався, немов троянда. Величезна помаранчева троянда, що переливалася жовтим. Полум’я охопило весь дах і оповило самого дракона, який, здавалося, і сам здивувався своїй силі, стрімко залопотів крилами, здіймаючись вгору над гарячим клубом розтрощених балок та уламків труб.
Натовп зачаровано споглядав, як у небі розквітала квітка полум’я, тож ніхто й не помітив, як Ваймз зі стогоном та лементом проштовхувався крізь тісняву людських тіл. Він проштовхнувся крізь ряд гвардійців і що було сили побрів площею. Нікому до нього не було діла.
Він зупинився.
То була не скеля, бо ж Анк-Морпорк стояв на глинистій місцевості. То радше була брила зглинявілого каміння, якій, напевно, було понад тисячу років. Ймовірно, її знайшли на місцевості, де заснували місто. Анк-Морпорк уже сягнув того віку, коли нові будівлі будували на залишках старих.
Цю каменюку притягли до центру площі і прикували до неї леді Сибіл Ремкін. Вона була у нічній сорочці та завеликих гумаках. Скидалось на те, що вона не збирається здаватися, і Ваймзові немов ввели миттєву ін’єкцію солідарності з усіма, хто також боровся. Вона глянула на нього поглядом, налитим люттю у найчистішому з її проявів.
— Ти!
— Ти!
Він вимахував сікачем, не знаючи, до чого братися.
— А що зразу я? — запитав він.
— Капітане Ваймз, — немов відрізала вона, — ви би зробили мені дуже велику послугу, якби перестали мотиляти цією штуковиною і знайшли їй відповідний застосунок!