У тій будівлі відбувалося щось надмірно запекле та потужне. Диму ставало все більше, він густішав, маснішав, важчав. Одна стіна просто обсипалася до низу, а потім й інша мляво вляглася на газон.
Дракони вилітали з руїн, несамовито розмахуючи крилами, немов корки з пляшок шампанського.
Дим, однак, і далі застеляв собою увесь кадр. Та в далині щось таки проглядалося, якась цятка разючо-білого світла, що, немов сонце, плавно сходила над горизонтом.
Раптом вона зникла з поля зору, пропливаючи повз розбите вікно, і Еррол, в якого на голові ще обертався шмат черепиці, здійнявся над власним димом і злетів у небо Анк-Морпорка.
Там, на висоті приблизно сотні футів, його срібна луска виблискувала у сонячному світлі. Він повільно обертався, вправно балансуючи на власному полум’ї.
Ваймз все ще стояв на площі в очікуванні смерті. Він усвідомив, що його щелепа трішки відвисла від побаченого, тож вирішив стулити рота.
У місті не було жодного звуку, окрім звуку Ерролового польоту.
Вони вміють керувати своїм вогнем, вибирати, звідки той вилітатиме — вторив собі Ваймз, зачудований побаченим. Відповідно до обставин. Він зробив так, що все працює навпаки. Але ж ці його замашки, його гени… у будь-якому разі він завжди був на півшляху до цього. Не дивно, що маленький негідник мав такі обрубані крила. Його тіло, мабуть, знало: крила йому знадобляться хіба щоб не збиватися з курсу.
Чорт забирай. Вперше в житті бачу дракона, що видихає вогонь не носом, а задом.
Він наважився подивитися вгору. Великий дракон не рухався, а його величезні, налиті кров’ю очі сфокусувалися на крихітній постаті Ваймза.
Король Анк-Морпорка здійнявся високо в небо.
Ваймз різко повернувся до леді Ремкін.
— Як вони б’ються? — швидко запитав він. — Як б’ються дракони?
— Ну, цей, як же воно, ну, просто ляскають одне одного і плюються вогнем, — відповіла вона. — Принаймні болотяні дракони так і роблять. Себто хто коли-небудь бачив, аби між собою билися благородні дракони? — вона взялася обмацувати свою нічну сорочку. — Треба дещо записати. Десь у мене був записник…
— У нічній сорочці?
— Дивовижно, але ідеї можуть приходити уві сні, я завжди це знала.
Полум’я вдарило у те місце в небі, де ще хвилину тому був Еррол. Король намагався дістати його, але злетів недостатньо високо, тож застав лиш смуги диму, якими маленький дракон намалював йому колиску для кошеняти. В Еррола летіло все більше вогняних, потужних і гарячих кинджалів, але жоден із них цілі не сягнув.
Натовп спостерігав за всім цим у бездиханній тиші.
— Здоров, капітане, — промовив улесливий голос.
Ваймз глянув додолу. Маленький затхлий ставок, який чомусь виглядав як Ноббі, усміхався до нього на всі тридцять два.
— Я думав, вас уже немає! — сказав він.
— А ми є, — сказав Ноббі.
— Що ж, це добре, — зараз Ваймзові було не до розмов.
— На кого ставите?
Ваймз знову глянув у небо. Над містом звивалися спіралі димових слідів.
— Боюся, нічого не вийде, — сказала леді Ремкін. — О, привіт, Ноббі.
— І вам доброго дня, мадам, — відповів Ноббі, прибираючи з лоба те, що, на його думку, було схоже на пасмо волосся.
— Що це ти таке кажеш — нічого не вийде? — запитав Ваймз.
— Та подивіться на нього! Він ще живий, бо у нього просто ще не влучали!
— Так, але Еррол уже декілька разів влучав у Короля. І йому, здається, по цимбалах. Його полум’я недостатньо гаряче чи що. Маневрує він, звичайно, непогано, але йому радше таланить щоразу, як Король намагається його припекти. Ерролу потрібен лиш один шанс.
Сенс цього всього потрохи прояснився.
— Тобто ти хочеш сказати, — вторив Ваймз, — що все це просто, просто шоу? Це він просто випендрюється?
— Це не його вина, — сказав Колон, що раптово з’явився з темряви.
— Це як зі собаками, еге ж? Ніхто не чіпатиме бідне маленьке гавкальце, що взялося битися з великим собакою. З ним трішки погризуться та й все.
Здалося, що обидва дракони й самі усвідомили, що ця сутичка закінчиться нічим іншим, як славнозвісною Хапонійською нічиєю. У небі з’явилося ще одне кільце диму, яке простромив спис із білого полум’я, і обидва дракони розійшлися по своїх кутах рингу за сотні ярдів один від одного.
Король ширяв у небі, швидко вимахуючи крилами. Висота. Ось у чому річ. Коли дракон бився з драконом, вся справа завжди була у висоті…