Йому потрібно було лише кілька хвилин спокою. А потім він би їм всім показав.
На верхніх поверхах тіні були густіші. От чого цим поверхам зараз бракувало — так це структурної міцності. Колони та стіни завалив дракон, коли будував свою печеру. Кімнати жалібно зависли на краю прірви. Обвислими клаптями гобеленів та килимів через розбиті вікна грався вітер. Підлога наїжачилася і хиталася під Вонсовими ногами, мов трамплін. Він дістався до найближчих дверей.
— Ти впорався доволі швидко. Хвалю, — сказав Патрицій.
Вонс захряснув двері йому перед носом і з виском понісся далі коридором.
Здоровий глузд поїхав у короткотривалу відпустку. Вонс зупинився біля статуї.
Запанувала цілковита тиша — ані звуків поспішних кроків, ані рипіння таємних дверей. Він із підозрою глянув на статую та, про всяк випадок, тицьнув у неї мечем.
Коли статуя не ворухнулася, він увійшов до найближчої кімнати, захряснув за собою двері, знайшов там стілець і підставив його під клямку. То була одна з кімнат вищого класу, в якій майже не залишилося меблів і бракувало однієї стіни. Саме там, де стіни не стало, зяяв вхід до печери.
Патрицій вийшов з тіней.
— Тож тепер твоя система більше не працює, — сказав він.
Вонс обернувся і підняв меча.
— Вас же насправді немає, — сказав він. — Ви, ви — привид чи ще якась чортівня.
— Боюся, що ти неправий, — відказав Патрицій.
— Вам мене не спинити! Я ще не всі магічні штуки використав, і у мене є книга! — Вонс витягнув з кишені коричневий шкіряний мішечок. — Я ще одного викличу! От побачите!
— Я б не радив тобі цього робити, — спокійно сказав лорд Ветінарі.
— Ой, думаєте, ви такий розумний, такий увесь господар ситуації, такий увесь манірний, бо я тут мечем розмахую, а ви — ні! Що ж, у мене не тільки меч залишився. Ви ще побачите, — тріумфально вторив Вонс. — Так! На моєму боці варта палацу! Вони йдуть за мною, а не за вами! А знаєте, вас же ніхто не любить! Та й ніколи не любив.
Він змахнув мечем так, що той майже вперся гострим кінцем у кволі груди Патриція.
— Комусь пора повертатися до темниці, — сказав він. — І на цей раз я зроблю все, аби ви уже звідти не вийшли. Варта! Варта!
З коридору чувся тупіт. Двері затріщали, а стілець захитався. На мить запанувала тиша, а потім як двері, так і стілець розлетілися на друзки.
— Заберіть його! — кричав Вонс. — І додайте в камеру ще скорпіонів! В камеру його… ти не…
— Опусти меч, — вимовив Ваймз, коли Морква заходився витягати залишки дверей зі свого кулака.
— Ага, — сказав Ноббі, визираючи з-за капітанової спини. — До стіни і щоб усе мені було на ширині, дурбецало!
— Шо? Що там має бути на ширині? — з цікавістю прошепотів сержант Колон.
Ноббі знизав плечима.
— А я звідки знаю, — сказав він. — Усе, напевне. Так безпечніше.
Вонс дивився на ватагу і не вірив своїм очам.
— Ох, Ваймзе, — сказав Патрицій. — Ви…
— Помовчте, — спокійно відповів Ваймз. — Молодший констеблю Моркво?
— Сер!
— Зачитайте в’язню його права.
— Так, сер! — Морква витяг свій записник, послинив великий палець і взявся гортати сторінки. — Люпін Вонс, — промовляв він, — також відомий як Люпін тільда, секретар…
— Що? — сказав Вонс.
— …що мешкає у помешканні, відомому як Палац, місто Анк-Морпорк, моїм обов’язком є поінформувати вас, що вас заарештовано та вам буде висунено обвинувачення, — Морква вимучено глянув на Ваймза, — у скоєнні цілого переліку вбивств шляхом нанесення удару тупим предметом, а саме драконом, а також у багатьох інших злочинах, пов’язаних із загальним підбурюванням до порушення правопорядку, що підлягають подальшому розслідуванню. Ви маєте право зберігати мовчання. Ви маєте право на відмову від того, щоб вас у порядку сумарного судочинства жбурнули у водойму з піраньями. Ви маєте право на випробування муками. Ви маєте право на…
— Це божевілля, — спокійно прокоментував Патрицій.
— Я, здається, казав вам помовчати! — відрізав Ваймз, обертаючись та тицьнувши Патрицієві пальця під ніс.
— Скажіть, сержанте, — шепотів Ноббі, — на вашу думку, нам сподобалося б у ямі зі скорпіонами?
— …говорити, що заманеться, ем, але усе, що буде вами сказано, буде записано, ем… тут, у моєму записнику, і може використовуватися як доказ…