— Гаспид його зна, — сказав ватажок.
Ваймз трохи підняв драконову голову.
— Гаспид його зна, сер, — виправився ватажок, закотивши очі.
— Хочеш дізнатися?
Ватажок похитав головою.
— Ви хто взагалі? — спромігся він запитати.
— Капітан Ваймз, — виструнчився той. — Нічна сторожа.
Це твердження зустріла майже цілковита мовчанка — хіба що десь із глибини натовпу пролунав веселий голос:
— З вечора заступили на зміну?
Ваймз поглянув на свою нічну сорочку. Поспіхом піднявшись із ліжка, він сунув ноги у капці леді Ремкін і аж зараз помітив, що вони прикрашені рожевими помпонами.
І саме тієї миті Лорд Веселун Гострий Кіготь Оркан IV вирішив ригнути.
Цього разу полум’я не вдарило і не загуло. Підмокла вогненна кулька — така дрібна, що навряд чи й заслуговувала цієї назви — прокотилася над збіговиськом, підсмаливши декому брови. Хоч там як, це, безперечно, справило враження.
Ваймз ефектно виструнчився. Ніхто й не помітив, що на мить його паралізувало жахом.
— Це ми просто привернули вашу увагу, — незворушно промовив він. — Наступна куля піде трохи нижче.
— А ми що… Ми нічого, — сказав ватажок. — Усе гаразд. Ми все одно збиралися йти. Побачили, що тут нема великих драконів — а чого ще нам треба? Даруйте, що потурбували.
— Стояти! — переможно гукнула леді Ремкін. — Ви так легко не втечете.
Вона дістала з полиці бляшанку з прорізом у кришці. Всередині щось гриміло. «Сонцесяйний притулок для хворих драконів» — повідомляв напис на ній.
Пустивши бляшанку по колу, зібрали чотири долари і тридцять один пенс. Капітан Ваймз красномовно підняв дракона — і дивом знайшлося ще двадцять п’ять доларів шістнадцять пенсів. А тоді натовп кинувся навтьоки.
— Хоч там як, а ми поки що в плюсах, — зазначив Ваймз, коли вони знову лишилися наодинці.
— Ви дуже мужньо вчинили!
— Сподіваймося, це не стане звичкою, — сказав він, обережно саджаючи змученого дракончика на місце.
У голові паморочилося.
І знову капітан відчув на собі уважний погляд. Скоса позирнувши в той бік, він побачив видовжене гостре рильце Пуцьвірінка Хорошика Квірмського Камнеперого. Той піднявся на задні лапки — типова поза сироти-цуценяти «Я шукаю дім».
На власний подив, Ваймз нахилився і почухав його за вухами — принаймні за схожими на них шпичастими виростами з боків голови. Дракончик відгукнувся: пролунав дивний звук — немовби на пивоварні забилася якась труба. Ваймз відсмикнув руку.
— Усе гаразд, — заспокоїла його леді Ремкін. — Це в нього в животику забуркотіло — отже, ви йому подобаєтеся.
Ваймз був ошелешений, коли відчув, що йому це приємно. Наскільки він міг пригадати, ніщо й ніхто в житті досі не вважав його гідним відрижки.
— Мені здавалося, ви збираєтеся… позбутися його.
— Мабуть, доведеться, — сказала вона. — Але ж ви розумієте, як це. Вони дивляться на вас своїми величезними, проникливими очима…
Обоє поринули в ніякову мовчанку.
— А якби я…
— Ви ж не могли б…
Вони урвали.
— Це найменше, що я можу зробити, — сказала леді Ремкін.
— Але ви так допомогли, давши нам нову будівлю штабу!
— Це просто мій обов’язок як доброї громадянки, — сказала леді Ремкін. — Будь ласка, прийміть Хорошика як друга.
Ваймз відчув, що його штовхають на вузеньку дощечку, перекинуту над глибоченною прірвою.
— Я навіть не знаю, що вони їдять.
— Та геть усе, — заспокоїла вона його. — Крім металів та вулканічних порід. Бачте, не випадає харчами перебирати, коли зростаєш у болоті.
— А його не треба виводити на прогулянки? Чи на прольоти чи як воно там?
— Здається, він майже постійно спить, — леді Ремкін почухала вкрите лускою тім’ячко потвори. — Правду кажучи, це найспокійніший дракон з усіх, що я виростила.
— А як щодо… ну…
Він жестами показав вила для гною.
— Та це переважно газ. Просто тримайте його в добре провітрюваному приміщенні. І цінних килимів ви не маєте, правда? Краще не дозволяйте йому лизати вам обличчя — але їх можна привчити контролювати полум’я. Вони дуже корисні, коли треба розпалити вогнище.
Хорошик Квірмський Камнеперий згорнувся калачиком під какофонію, схожу на булькання в каналізаційних трубах.
Ваймз пригадав, що вони мають вісім шлунків — ілюстрації в книжці показували все дуже детально. Там ще було зображено щось схоже на систему з безлічі перегінних кубів і безумного алхімічного приладдя.