Почулося гучне й жаске улюлюкання. Ваймз здивовано подумав, що той звук видавав не вартовий.
З-за рогу на шаленій швидкості вибіг Морква, тримаючи у кожній руці по сокирі. Він наближався, прискорюючись, його велетенські шкіряні сандалі хльоцали по бруківці. І постійно лунав цей клич «дідадідадіда», наче хтось потрапив у пастку на дні глибокого каньйону з гучним відлунням.
Двоє гвардійців остовпіли від здивування.
— На вашому місці я б пригнувся, — сказав Ваймз звідкись знизу.
Морквині сокири вилетіли з його рук і полетіли зі свистом, наче двійко куріпок. Одна сокира влучила у ворота палацу, пошкодивши їхню верхівку. Друга — поцілила в першу і розколола її. Тоді з’явився Морква.
Ваймз відійшов, присів на найближчу лавку і скрутив собі сигарету. Закуривши, він мовив:
— Цього цілком достатньо, констеблю. Тепер вони спокійно підуть із вами.
— Так, сер. Яке звинувачення? — спитав Морква, тримаючи у кожній руці по млявому тілу.
— Образа офіцера Варти під час виконання обов’язків і… аа, так. Опір арешту.
— Відповідно Розділу (VII) Акту про громадський порядок від 1457 року, — сказав Морква.
— Так, — урочисто сказав Ваймз. — Так. Так, гадаю, що саме так.
— Але вони не чинили сильного опору, сер, — зауважив Морква.
— Гаразд. Тоді спроба опиратися арешту. Думаю, ми можемо залишити їх біля стіни до нашого повернення. Припускаю, вони не захочуть кудись податися звідси.
— Ваша правда, сер.
— Не кривдь їх, добре? — мовив Ваймз. — Не можна кривдити заарештованих.
— Так, сер, — ревно сказав Морква. — Заарештовані мають Права відповідно до Акту про гідність (громадянські права) від 1341 року. Я постійно це кажу капралові Ноббі. Так і кажу йому: «У них є Права». Це означає, що не варто застосовувати копняки.
— Добре кажете, констеблю.
Морква глянув униз.
— Ви маєте право мовчати, — сказав він. — Ви маєте право не шкодити собі, падаючи зі сходів, що ведуть до камери. Ви маєте право не вистрибувати з вікон. Ви не повинні казати нічого і розуміти, що все, що ви скажете, може бути використано як доказ.
Він дістав нотатник і лизнув олівець. Ще більше нахилився до Ваймза.
— Перепрошую? — запитав Морква у капітана. — Як пишеться «стогін», сер?
— СТО-ГІН, гадаю.
— Дякую, сер.
— До речі, констеблю.
— Так, сер.
— Чому сокири?
— Вони ж були озброєні. Тож я узяв сокири у коваля на Ринку, сер. І сказав йому, що ви трохи пізніше за них заплатите.
— А той лемент?
— Ґномський військовий йодль, сер, — гордо сказав він.
— Дуже добрий, — сказав Ваймз, ретельно добираючи слова. — Та я буду вдячний, якщо наступного разу ви попередите про таке, гаразд?
— Звісно, сер.
— У письмовій формі, гадаю.
Бібліотекар гойдався. Він не надто просунувся у своїй справі, бо існували речі, які він недолюблював. Живі істоти еволюціонують, прагнучи заповнити усі ніші довкілля, а декотрі з них чудово сховалися у запилюженій безмежності Б-простору. Вони були значно незвичайніші, аніж звичайні незвичайні істоти. Переважно він міг почуватися у безпеці, спостерігаючи, як краби невинно пасуться у пилюці. А вже коли вони наближалися, треба було ховатися. Кілька разів він втискався в полиці, коли з них падав котрийсь тезаурус. Він терпляче зачекав, доки стадо Істот проповзло геть, випасаючись на змістовому наповненні вибраних книжок і лишаючи по собі купи малих тонких томів літературної критики. І там були й інші речі, ті, від яких він спішно тікав, намагаючись не витріщатися…
І за всяку ціну треба було уникати кліше.
Він доїв арахіс на верхівці драбинки й бездумно оглядав верхні полиці. Територія однозначно була йому знайома, чи принаймні він мав таке відчуття, що з часом вона буде йому знайомою. У Б-просторі по-іншому сприймається час.
Він відчував, що знає обриси окремих полиць. Заголовки книжок, хоч і нечитабельні, дражливо натякали на розбірливість. Навіть запилюжене повітря пахло чимось, що він впізнавав.
Він швидко прошкутильгав повз боковий прохід, завернув за ріг і, на мить втративши орієнтацію у просторі, потрапив у вимір, який люди, не знаючи нічого кращого, вважають нормальним.
Він відчув сильний жар, його хутро нашорошилося — поступово вивільнялася темпоральна енергія.
Він був у темряві.
Простягнув руку і помацав вигини книжок поблизу. Аа. Тепер він знав, де був.
Він був удома. Він був удома тиждень тому.