Маючи гроші, ти можеш покричати на вулиці, у під'їзді, на площі. На будь-якому місці, яке ти собі вибереш. Аби мав гроші. Та коли вони в тебе з'являються, то все гаразд і тоді тобі кричати вже не хочеться. Протестувати не хочеться. Все це парадокси американського життя. Бо й сама Америка – парадокс.
Простий американець тверезо оцінює ситуацію, знаючи, що вона залежить від товстосумів, від тих, у кого гарантований успіх і ніякого банкротства – від корпорації по гонці озброєнь. Оміщанених американців політика не цікавить. Вони піклуються про гроші й здоров’я.
Кожен американець мріє стати мільйонером. Не генералом, не фельдмаршалом, не конгресменом і навіть не президентом – тільки мільйонером.
– Президентом у нас може стати й осел, – сказав мені один з американців. – Якби гроші і вуха трохи коротші, ніж в осла.
Звичайно, я не знаю американського життя так глибоко, як той американець, але вважаю, що він дещо гіперболізує. Одначе уявляю собі, що при всій своїй активності, діловитості, життєдіяльності американці дуже пасивні, навіть сонливі. Прокидаються вони тільки тоді, коли новий президент уже на троні. Спочатку в нього проходить «медовий місяць».
Що таке медовий місяць президента, я не знаю. Але догадуюсь: це дуже солодкий період. Він в Америці заведений для адаптації президентів. Як тільки президент прийме присягу і візьме в руки жезл (здалеку той жезл чимось нагадує поліцейську дубинку), то починається, як кажуть одесити, кошмар. Рядові американці буквально божеволіють. Зриваються з ліжок, зривають із себе чортові спальні мішки. Спросоння одні виходять (я не кажу «вилітають») прямо з вікон, які хтось прилаштував на сотому поверсі. Інші виносять на собі віконні рами. Вливаються в ряди Сентрал-авеню і починають галасувати: податки знімай, роботою забезпечуй, квартири давай дешевші, зарплату дай більшу... Всі хочуть грошей і роботи. А де її, ту роботу взяти, коли немає робочих місць.
Що тут робити президенту? Він хапається, як правило, за голову й мовить: «Все, що я казав на виборах, вам приснилось. Я ніколи ніде ні перед ким такого не говорив. Все то вигадки журналістів, які заради сенсацій можуть написати ще й не таке». Рядовим американцям після цього не залишається нічого іншого, як взятися за циганську голку й починати латати свої спальні мішки. Американці залазять у них і цілісінькі ночі крутяться-вертяться. Сон ніяк не йде. Перед очима миготять його величність долар і бізнес. Бізнес їм сниться й тоді, коли вони не сплять, – і вдень і вночі. Американці лежать і мріють: «Коли ж нарешті кінчиться правління цього президента і почнуться вибори наступного? Цікаво, що той скаже?»
Якщо тільки американці цю книжку видадуть в одному з нью-йоркських видавництв, то я їм можу сказати на сто років наперед, що буде на наступних виборах. Виступатиме найчесніший, найправедніший і найправдивіший, найосвіченіший і найдосвідченіший кандидат у президенти (хоч президентом ще не був), кандидат, якого кожний американець чекає усе своє многотрудне життя. Це перше й обов'язкове правило виборів. Бо чого б це за дурня, шахрая, шарлатана, хабарника, авантюриста й пройдисвіта голосувати?
Претендент на пост президента обіцятиме все, що вам снилося і не снилося. Тільки за його царювання (інше слово якось не спадає на думку) ви матимете роботу й гроші у вигляді доларів, і частіше не паперових, а золотих. Вам видаватимуть їх за вашими потребами. Але здебільшого платитимуть дзвінкою монетою. Можете не сумніватися і не брати на зуб. Гасло над ним висітиме, як свята заповідь:
«Американці, бережіть зуби! По ваших зубах іноземці судять про наш зростаючий добробут!»
Деякі американці (щоправда, не всі, а тільки найдовірливіші) навіть хліба не їдять. Бережуть зуби для кращих часів, А втім, я, здається, відхилився...
З певністю можна сказати, що пообіцяє усім роботу, а літнім людям пенсію і спеціальні центри для пенсіонерів, де дідусі, обійнявшись з бабусями, згадуватимуть (з жалем) про свою молодість, яку змарнували за попередніх президентів, й тихо наспівуватимуть веселу пісеньку «Моя мила мама-джама».
Я міг би визначити наперед й інші пункти президентської програми. Але для першого разу, та ще й безкоштовно (я за це й ламаного цента не беру), гадаю, досить.