Я не докінчив своєї фрази. Вона мала прозвучати в його вухах приблизно так: «Інакше я за себе не ручаюсь, сер. І якщо ви цього не зробите, то я вам допоможу, Ви завтра ж увійдете в число тих ньюйорківців, котрі не вмирають своєю смертю».
Але замість того з вуст злетіли, як це часто з усіма нами трапляється, зовсім не ті слова:
– У вас тут все на одну ціну: костюми, штани, куртки, кросівки, джинси, шуби, пальта... Все на одну ціну, незалежно від розміру фігури й голови, аби лише одного фасону й з одного матеріалу...
– Подушечки теж, – посміхнувся він.
– Я здогадуюсь, сер. Але я даю вам відкупного. Просто так... Без подушечки.
– Ноу, – відповів він і поклав на свій прилавок моїх п'ять доларів.
– Тоді дивись мені, – погрозив я.– Коли ще хоч раз мені посміхнешся і запропонуєш подушечку, то...
– О'кей, сер... То, може, матрац, сер?..
– Ноу, – тільки-но я встиг це слово вимовити, як несподівано до готелю зайшло двоє наших, і я замовк. Портьє подав мені ключа, по-змовницьки підморгнув і промовив:
– Гут найт, сер.
Його щастя, що мене незабаром охопила ностальгія і я не добув у Нью-Йорку до кінця відрядження. Інакше б він ніколи не прочитав би написаних мною рядків про нього.
МАЛЕНЬКИЙ РЕКЛАМНИЙ АНОНС № 10
Якщо в Нью-Йорку так широко культивується «метод подушечки», то зрозуміло, що тут не забули й за одну з найдревніших професій, свідками якої, кажуть, був навіть сам бог Саваоф. Цього я стверджувати не берусь, а от щодо найдревнішої професії – ласкаво прошу, але застерігаю – не далі наступного розділу.
Цей розділ читач, поза сумнівом, може й не читати – багато не втратить. Скажу більше – про це заборонено писати навіть в США. Ми ж цей розділ друкуємо з єдиною метою, щоб ще раз переконатися: невже й справді заборонений плід – найсолодший, і невже людина у своїй психології за мільйони років так мало змінилася.
Розділ X. НАЙДРЕВНІША ПРОФЕСІЯ
Якось зайшла мова про повій, і в мене виникло бажання побачити на власні очі натуральних проституток. Бо де й коли я зможу побачити цих представників найдревнішої професії. Якщо нині людству п'ять мільйонів років, то їм, гадаю, набагато більше, їхнє ремесло ж було праматір'ю усіх без винятку сучасних ремесел. За винятком, звичайно, дипломатії, яка не має з їхнім заняттям нічого спільного.
У кожному разі, Єві теж потрібно було з чогось починати, і вона тоді вперше надкусила те золоте яблуко у райському саду. Припускаю, що то був звичайний апельсин, якого стеріг отой бородатий бог. Він уже перебував у тому поважному віці, коли онуки зовсім перестають шанувати й відверто заявляють (інколи прямо в очі): коли вже тебе чорт забере?!
Певен, щось подібне сказали й Адам з Євою, коли бог почав дрімати...
Якщо ти природно спиш і не прикидаєшся, то на об'єкті твоєї охорони можна поправляти все, що неправильно лежить, і витягти з води навіть вудочки, і спокійно їх змотувати. Дід похропує. Отже, стопроцентна гарантія безпеки. Старе спить глибоким і здоровим сном. Лікар йому в цьому випадку – зайвий живий об'єкт. Хай спить на здоров'я і не прокидається до ранку. Це, між: іншим, одна з найяскравіших клінічних картин, за якою можна безпомилково визначити, що в людини (будь вона хоч богом, хоч дідьком) нервова система працює на рівні американсько-японської електроніки. Непогано для нашого часу. Майже на рівні сучасних вимог.
Коли ж всевишній дрімає, тут чекай біди. Саме там, у райському саду, й трапляється ота вселюдська трагедія. Ким тоді доводилися йому Адам і Єва, дітьми чи внуками, я точно не знаю. Про це не повідомляє жоден з найдавніших документів. Навіть шумерський. А якщо і є деякі відомості, то дуже суперечливі. Очевидно, що якраз потягло на кисле. Яблука були ще незрілі, але ті все ж спокусились. Коли ж надкусили, виявилось, що то апельсин. Адже крали вперше. Досвіду, можна сказати, ніякого. Шкірка – гірка до неймовірності. Тепер ви вже знаєте, звідки пішло оте дружнє «гірко», що його кричать у нас на весіллях, – від апельсина!
Дехто це, правда, сприймає як побажання. Мовляв, сімейне життя гіркіше, ніж солодка редька. Тут певна доля істини є, але дуже мала. «Гірко» пішло не від редьки, а саме від апельсина, який надкусили на світанку (я маю на увазі світанок людського життя на землі) Адам і Єва.
Тоді в організм людини диявол заклав і дуже підлувату рису характеру, якої ми досі не можемо вивести із арсеналу своїх настроїв – мені погано, хай буде ще гірше тобі, може, мені раптом полегшає...