В ООН ми справді не запізнилися. Власне, я зайшов саме тоді, коли якийсь середнього зросту чолов'яга підходив до трибуни.
– Це хто? – запитав я.
Сусід коротко кинув:
– Міністр без портфеля.
Я поглянув на того міністра. Він справді був без портфеля. Я спочатку гадав, що він поставив його біля головної трибуни у залі засідань ООН. Оглянув трибуну. Там портфеля теж не було.
Міністр щось довго говорив. Я дивився на нього. Намагався вловити зміст його промови, але це давалося нелегко. Говорив він запально. Сильно жестикулював, і я подумав, що йому в ці хвилини той портфель справді ні до чого. Він так темпераментно розмахував руками, що мені подумалось: портфель він викинув ще перед ООН, і добре, між іншим, зробив. Бо всім відомо, що сюди зі зброєю (будь-якого виду) входити заборонено. ООН символізує наймирнішу установу світу. А якби цей діяч раптом зайшов з портфелем і заходився отак розмахувати, боюсь, що отой портфель полетів би аж у президію або, скажімо, зірвався і долетів до нас. Українська делегація на цій сесії сиділа в першому ряду, й висловлювалася думка, що нам, українцям, поталанило. Бачитимемо безпосередньо й слухатимемо на найближчій відстані президентів, прем'єрів, шейхів, королів, султанів, міністрів без портфеля...
Ми спочатку й самі так вважали. Принаймні до виступу міністра без портфеля. А коли тільки він вийшов на трибуну і став жестикулювати, то я зрозумів, що найкраще пересісти в другий ряд. Попереду все-таки бар'єр. Крім того, я був певен, що в міністра є-таки портфель. Але коли він зійшов з трибуни і ще довго розмахував у повітрі руками, я переконався, що міністр справді без портфеля, і полегшено зітхнув: він благополучно пройшов повз мене і сів десь аж за делегацією Білорусії, яка цього року мала місце у п'ятнадцятому ряду.
Тепер я міг спокійно слухати наступного оратора, який виявився наймолодшим у світі султаном – і за віком, і за тим, що султанує він усього півроку.
Я не можу з певністю сказати, звідки саме той юний султан. Виявилося, ніхто не знає, де його країна знаходиться. Один каже, що на острові. Другий запевнив, що вона разом з іншими міні-країнами міститься на цілій гряді островів, але він не пригадує, в якому саме океані: Індійському чи Тихому. Словом, десь в Азії.
Це я й, без них знав. Я ж бачив, що він султан, хоча тюрбана не носить. Але так оголосили по радіо, і до трибуни його підвів шеф-протокола. Я одразу зрозумів, що це постать номер один. Шеф-протокола до великої трибуни ООН в головній залі засідань супроводжує тільки королів, президентів, шейхів і царів. Останніх, правда, бачити не доводилось.
Щодо міністрів закордонних справ і міністрів без портфелів – їх ніхто не супроводжує. Може, саме тому міністри й виходять на трибуни без портфелів. На знак протесту.
Султана ж і назад супроводжував шеф-протокола, а потім передав у руки фельдмаршалові.
Гарно одягнений у нього фельдмаршал. Не те що султан. Султан – як наш десятикласник. А от фельдмаршал... Я завважив, що декотрі делегати із заздрістю дивились на його уніформу.
Але мені не дали висловитися до кінця. Цього разу з'ясувалося, що то не фельдмаршал, а лакей.
І я остаточно замовк. З того часу намагався якомога рідше висловлювати свої думки вголос, бо всі вони, виявляється, різко розходилися з реальністю життя, в якому я обертався за океаном.
МАЛЕНЬКИЙ РЕКЛАМНИЙ АНОНС № 14
Щоб бути точним – суди по собі. Я й суджу по собі. Хто з нас хоч раз у житті не хотів потрапити на прем'єру нового фільму, вистави чи, скажімо, на дипломатичний прийом! Про останнє я особисто мріяв усе життя. Але, як не дивно, такої нагоди не випадало, І ось така нагода трапилася. І де б ви думали! У штаб-квартирі ООН.
Але як це трапилося і як такі прийоми відбуваються взагалі, мабуть, і вам цікаво. У мене, наприклад, про той прийом залишилися найприємніші спогади. Особливо смакові. Та, як уже було сказано моїми попередниками, про смаки не сперечаються. Тим більше коли це жарт.
Розділ IV. НА ПРИЙОМІ
Дипломатичним прийомам у нашій белетристиці приділено чимало сторінок, але, на мій суто об'єктивний погляд, усі вони страждають одним недоліком: сухі й лаконічні, як англійська леді до першої чарки.