– Сюди двадцятого травня тисяча сімсот сімдесят четвертого року примчав на коні з Англії Пол Ревір, – повідомила міс.
– Як з Англії? – здивувався я, щоб потім запитати й про інше: «Який же то кінь, що пересік Атлантику?»
– Вибачте, – сказала вона. – Я мала на увазі Нову Англію.
Більше я ні про що не запитував. Бо це мені коштувало дорого. Я так і не дізнався, що змусило Пола Ревіра мчати галопом до Філадельфії. Пізніше з енциклопедії дізнався, в чому справа. Пол Ревір мав повідомити філадельфійську еліту, котра збиралася щовечора у таверні, про те, що закрито бостонський порт. Він так летів на своєму коневі, що обігнав телеграф. Як же реагували на сумну звістку завсідники таверни? Філадельфійці уважно вислухали гінця, висловили співчуття бостонському населенню і розійшлися по домівках. Це був чи не перший промовистий акт на здійснення ідеалу братерства...
Тут, у міській таверні, хотіли скликати конгрес тринадцяти колоній, але делегат із Джорджії провалив пропозицію, бо взагалі не приїхав. Форум перенесли в дім тесляра, де здебільшого зустрічалися філадельфійські майстри-теслярі. Саме тоді й відбулася перша велика бійка між консерваторами й радикалами. Гід цю подію назвала культурніше – драмою. Але спостережливому не треба багато казати. На те, що була в домі теслярів бійка, вказували риштування для реставрації стін.
Жарти жартами, а консерватори тут бились до останнього й перемогли. Делегати змушені були прийняти «Звернення до короля» Англії і цим самим закріпили за колоніями право вирішувати свої внутрішні справи на свій розсуд, а за населенням колоній – право свободи, рівності й недоторканності з боку імперії.
Отже, дім теслярів – це сьогодні символ національного суверенітету Америки. Це, мабуть, воістину єдина у світі така історична пам'ятка. Я про це, між іншим, запитав гіда, але вона сказала, що не знає.
Англійський король Георг III гадав, що філадельфійці в міській таверні просто собі граються у державу й державність, і спочатку не надавав тому великого значення. У нього ще жевріла надія, що старої імперії ніколи ніхто не повалить. Та коли після гарячого грогу хлопці з таверни (так шанобливо називали їх філадельфійці) написали Георгу «Декларацію про необхідність взятися за зброю», бо, мовляв, «наша справа справедлива – ми переможемо» (так сказав сам Томас Джефферсон), то він переконався, що філадельфійці уже не жартують.
За два тижні Томас Джефферсон склав Декларацію незалежності. Її підписали всі делегати. По суті, вона була першою декларацією про права людини.
Конгрес новостворюваної держави заручився підтримкою Франції.
Залишилось єдине – здобути незалежність.
І тут розкрилися здібності Роберта Морріса – філадельфійського банкіра, який почав друкувати свої гроші.
Хлопці з таверни не спали. Більшість із них вирушили на війну, чого вимагала надзвичайно складна ситуація.
Один із діячів визвольного руху північноамериканських колоній проти Англії Семюел Адамс писав тоді образно і переконливо: «Управління настільки складною і могутньою машиною, якою є Сполучені Колонії, вимагає покірливості Мойсея, терпіння Іова, мудрості Соломона у поєднанні з доблестю Давида».
Генерал Вашінгтон просив підкріплення грошима й харчами. його армія голодувала й була напіводягнена. А тут ще зрада Арнольда (де тільки тих зрад не булої), та, на щастя, Вашінгтону допомогли французькі загони і військові кораблі. Перемога під Сарагогою була повною. Завершилася вона попереднім миром, який увінчався визнанням Сполучених Штатів усіма великими державами світу.
На цьому гід закінчила свою філадельфійську екскурсію, а водночас і розповідь. Ми сердечно подякували їй, подарували по кілька сувенірів, що на втілених на них образах розповідали про рідний Київ, про Дніпро і кручі, чим вона була дуже задоволена.
У Філадельфії ми ще бачили перший банк США, філадельфійську біржу, будинок єпископа Уайта, будинок Тодда, Нью-холл, будинок Памбертона, бібліотеку, будинок Конгресу, стару міську ратушу, церкву Христа й церкву святого Йосипа, будинок Греффа, у якого Томас Джефферсон наймав квартиру і цим самим його прославив, будинок Дешлера-Морріса, церкву «Глорія дей» і, звичайно, будинок американського філософського товариства, де й досі куються кадри з місцевих Гегелів і Фейєрбахів. Ми багато чого ще бачили, але не все залишилось у нашій пам'яті.