— Але ви бачили провідника?
— Так, мсьє.
— І що ж він робив?
— Він виходив із одного купе.
— Що? — Мсьє Бук нахилився до неї. — З якого ж це?
Хільдегарда Шмідт перелякалася, і Пуаро заспокоїв свого товариша.
— Це можливо, — сказав він. — Провідники часто відповідають на дзвінки вночі. Ви пам’ятаєте, яке це було купе?
— Десь у середині вагону, мсьє. Двоє чи троє дверей від княгині.
— Ага! Розкажіть нам, будь ласка, що трапилося?
— Він пробіг повз мене. Це було якраз коли я поверталася зі свого купе й несла княгині плед.
— І він виходив з купе і майже зіткнувся з вами? В якому напрямку він рухався?
— До мене. Він вибачився і побіг далі до вагону-ресторану. Почав дзвонити дзвінок, проте не думаю, що він на нього відповів. — Вона зупинилася на секунду й продовжила: — Я не розумію. Як він…
Пуаро її заспокоїв.
— Це питання часу, — заявив він. — Воно просте. Цей бідолашний провідник, у нього була неспокійна ніч — спершу збудити вас, потім відповідати на дзвінки пасажирів.
— Але це був не той провідник, який мене будив. Це був інший.
— Ах, інший! Ви його бачили раніше?
— Ні, мсьє.
— Як ви гадаєте, ви змогли б його розпізнати?
— Думаю, що так.
Пуаро щось сказав мсьє Буку на вухо, після чого він підійшов до дверей і дав якесь розпорядження.
Сам Пуаро продовжував задавати питання у своєму легкому стилі.
— Ви коли-небудь були в Америці, фрейлейн Шмідт?
— Ніколи, мсьє. Напевно, це гарна країна.
— Ви вже, напевне, чули, що людина, яку вбили була винною в смерті маленької дитини?
— Так, я чула. Це так огидно, так неправильно. Господь Бог не пробачає таких вчинків. У Німеччині люди не такі лихі.
Ні її очах з’явилися сльози — заговорило материнське серце.
— Справді, жахливий злочин, — серйозно мовив Пуаро.
Він узяв батистовий шматок і подав їй.
— Це ваша хустинка, фрейлейн Шмідт?
Деякий час вона її розглядала в повній тиші, близько хвилини.
— Звісно, що ні. Це не моє, мсьє.
— Але ж тут ініціали H, ось бачите. Тому я й вирішив, що це ваше.
— Мсьє, це хустинка якої дами, дуже дорога хустинка. Ручна вишивка. Можу бути певна, що вона з Парижу.
— Це не ваша й ви не знаєте, чия вона?
— О, ні, мсьє!
З усіх трьох лише один Пуаро вловив певну нерішучість у її словах. Мсьє Бук щось йому прошепотів, і Пуаро сказав жінці:
— Прийшли провідники трьох вагонів. Будь ласка, скажіть мені, котрого з них ви бачили вчора вночі, коли йшли із пледом до княгині?
Увійшло троє чоловіків. П’єр Мішель, високий блондин із вагону Афіни — Париж і огрядний з Бухарестського вагону.
Хільдегарда Шмідт роздивилася їх усіх і різко захитала головою.
— Ні, мсьє, — промовила вона. — Жодного з них.
— Але лише вони є провідниками в цьому поїзді. Ви, напевне, помиляєтеся.
— Я цілком впевнена, мсьє. Усі вони високі чоловіки. Той, кого я бачила, був невисокий та темноволосий, з невеликими вусами. Його голос, коли він вибачався, був млявий, наче жіночий. Я пам’ятаю його дуже добре, мсьє.
13
Підсумовуючи всі свідчення
— Невисокий та темноволосий, з жіночим голосом, — сказав мсьє Бук.
Троє провідників і Хільдегарда Шмідт покинули вагон.
Мсьє Бук зробив жест відчаю. — Я нічого, абсолютно нічого не розумію! Ворог, про якого казав Ретчетт, все-ж-таки був у поїзді? Але де він зараз? Як йому вдалося розчинитися в повітрі? У мене паморочиться голова. Друже, скажіть щось, благаю вас! Розкажіть, як таке неможливе стало можливим?
— Гарні слова, — підмітив Пуаро. Нічого неможливого не буває, тому це трапилося в силу певних обставин.
— Поясніть мені стисло, що ж таки трапилося в потязі минулої ночі?
— Друге, я не ілюзіоніст. Я теж спантеличений. Ця справа рухається в дуже дивному напрямку.
— Вона взагалі нікуди не рухається. Ми стоїмо на місці.
Пуаро похитав головою. «Ні, це не так. Ми дещо просунулися вперед. Деякі речі ми знаємо. Ми чули свідчення пасажирів.»
— І що це нам дало? Зовсім нічого.
— Я б так не сказав, мій друже.
— Ну, я трохи перебільшив. Американець Хардман і німкеня-покоївка дали нам певну інформацію. Проте вона зробила справу ще більш заплутаною.
— Ні, ні, ні, — заспокійливо відповів Пуаро.
Мсьє Бук поглянув на нього. «Дозвольте нам послухати мудрість самого Еркюля Пуаро».
— Я ж вам казав, що й сам спантеличений? Але спершу поглянемо загалом на цю проблему. Нам необхідно систематизувати всі факти по порядку.