— Ні.
— Тоді нам варто зізнатися у власній безпорадності. Наступне питання, простіше. Хто був у уніформі провідника? Спершу відкиньмо усіх, хто не може бути. Хардман, полковник Арбетнот, Фоскареллі, граф Андреній і Гектор Мак-Квінн занадто високі. Місіс Хаббард, Хільдегарда Шмідт і Ґрета Ольсон дещо повні. Залишаються камердинер, міс Дебенхем, княгиня Драгомирова та графиня Андреній — ніхто з них не підходить! З одного боку Антоніо Фоскареллі та ҐретаОльсон з іншого свідчать, що камердинер та міс Дебенхем не виходили з купе. Хільдегарда Шмідт присягається, що княгиня була біля неї, а граф Андреній повідомив, що його дружина міцно спала. Тому виглядає неймовірним, що цим не може бути ніхто — якийсь абсурд!
— Як казав наш старий приятель Евклід, — пробурмотів Пуаро.
— Це повинен бути хтось із цих чотирьох, — сказав лікар Константин. Хіба є хтось зовні, який сховався в таємному місці — але ми погодилися, що це неможливо.
Мсьє перейшов до наступного питання.
— Номер 5 — чому стрілки годинника показують 1:15? Я бачу цьому два пояснення. Або це було зроблено вбивцею задля забезпечення собі алібі і йому залишалося лише покинути купе непоміченим, або… зачекайте, у мене з’явилася ідея…
Обоє з цікавістю чекали, допоки мсьє Бук поринув у роздуми.
— Саме так, — нарешті сказав він. — Це не вбивця в уніформі перевів годинник! Це була людина, яку ми називаємо Другий Вбивця — шульга в багряному кімоно. Вона прийшла пізніше та перевели годинник, щоб забезпечити алібі для себе.
— Браво, — сказав лікар Константин. — Гарне пояснення.
— Насправді, — сказав Пуаро, — вона завдавала ударів уночі, не знаючи, що він уже мертвий. І як вона знала, що в нього у кишені є годинник, щоб його взяти, перевести всліпу годинник і покласти назад?
— Ви можете запропонувати щось ліпше? — спитав мсьє Бук холодно.
— На даний момент ні.
— Я теж, хоче це пояснення здається мені найцікавішим.
— Питання номер 6 із цим пов’язане? — запитав лікар. — Наступне питання: чи вбивство трапилося о 1:15? Я кажу — ні.
— Погоджуюся, — сказав мсьє Бук. — Наступне питання: чи було це раніше? Я думаю, що так. Ви як вважаєте, лікарю?
Лікар кивнув на знак згоди. «Так, але на питання «Чи було це пізніше?» також можна дати ствердну відповідь. Я підтримую вашу теорію, мсьє Бук, але я також вважаю, що вбивця був не сам. Перший вбивця прийшов раніше, ніж 1:15, а другий — пізніше. І до питань із шульгою: можна якось визначити, хто із пасажирів є шульгою?»
— Я не міг обминути це, — відповів Пуаро. — Як ви помітили, я просив кожного із пасажирів написати свої дані та адресу. Це не є абсолютно точно, тому що деякі люди виконують одні дії лівою, а інші — правою. Деякі пишуть правою, а грають у гольф лівою. Але це вже щось. Усі пасажири брали ручку правою рукою, окрім княгині Драгомирової, яка відмовилася писати.
— Княгиня Драгомирова — це неможливо, — заявив мсьє Бук.
— Сумніваюся, що у неї вистачило б сили нанести такий удар лівою рукою, — сказав лікар Константин. — Щоб завдати таку рану, потрібна значна сила.
— Більша, ніж є у жінки?
— Ні, не зовсім так. Проте, на мою думку, більше, ніж має стара жінка, а княгиня виглядає надто кволою.
— Проте тут може розум переважати над тілом, — сказав Пуаро. — Княгиня Драгомирова дуже вольова жінка. Але давайте облишимо це.
— Питання 9 та 10? Чи можемо ми бути певні, що Ретчетт був заколотий більше, ніж однією особою, та які інші пояснення можуть бути? На мою думку, як медика, не може бути інших пояснень. Подумати, що одна може нанести слабкий і сильний удари, лівою і правою руками, на протязі, близько, півгодини — це не має сенсу.
— Ні, — сказав Пуаро. — не має сенсу. Тобто, ви думаєте, що ідея з двома вбивцями має сенс?
— Ви самі для себе так вирішили, яке ще пояснення можна знайти?
Пуаро піднявся й вирячився на нього. «Саме це я й запитую в себе. Саме це я не припиняю питати в себе».
Потім сів на своє місце.
— Тепер усе ось тут. — Він стукнув себе по лобі. — Ми все вже зібрали. Факти усі перед нами — акуратно зібрані та структуровані. Пасажири всі сиділи перед нами, дали свідчення. Знаємо все, що нам необхідно, зовні, — й він усміхнувся до мсьє Бука. — Це був невеличкий жарт. Наша робота тепер — сидіти й думати. Тепер я буду застосовувати свою теорію на практиці — на ваших очах. Ви зробіть те ж саме. Заплющте очі та пориньте в роздуми…
— Один із пасажирів убив Ретчетта. Котрий із них?