— Прекрасні свідчення від пасажирів! Вони нам нічого не дали.
Пуаро похитав головою.
— Я не згоден, друже. Свідчення пасажирів дали нам кілька точок опори.
— Справді, — промовив містер Бук скептично. — Я цього не помітив.
— Це тому, що ви не слухали.
— Що ж, скажіть мені, я не помітив?
— Я наведу один приклад, перше свідчення, яке ми почули, — від молодого Макквіна. Він сказав, на мою думку, одну дуже важливу фразу.
— Про листи?
— Ні, не про листи. Наскільки я пам’ятаю, його слова були такі: «Ми подорожували. Містер Ретчетт хотів побачити світ. У дорозі йому заважало незнання іноземних мов. Тому я швидше працював гідом, ніж секретарем».
Він перевів погляд з обличчя доктора на обличчя мсьє Бука.
— Що? Ви досі цього не бачите? Це непростимо, адже у вас щойно був ще один шанс, коли він сказав: «Ви схильні до невдач, якщо розмовляєте лише хорошою американською».
— Ви маєте на увазі?.. — Мсьє Бук досі мав спантеличений вигляд.
— Ох, ви бажаєте, щоб вам пояснили односкладовими словами. Що ж, будь ласка!
Містер Ретчетт не розмовляв французькою. Проте, коли провідник прибув на його виклик минулої ночі, саме голос, що говорив французькою, повідомив йому, що це була помилка і він не був потрібен. Більш того, була використана чиста ідіоматична фраза, не така, якою могла б оперувати людина, що знає лише кілька слів французькою. «Ce n’est rien. Je me suis trompé».
— Це правда! — вигукнув доктор Константін захоплено. — Ми мали б це помітити! Я пам’ятаю, як ви наголошували на ці слова, коли нам їх повторювали. Уже за двадцять три хвилини до першої Ретчетт був мертвим…
— А розмовляв його вбивця! — довершив вражено мсьє Бук.
Пуаро підійняв руку як протест.
— Не поспішаймо. І не припускаймо більше, ніж нам відомо. Безперечно, я хотів сказати, що в той час, за двадцять три хвилини до першої, інша особа перебувала в купе Ретчетта, і ця особа була або французом, або могла вільно спілкуватись французькою.
— Ви дуже обережні, mon vieux.
— Потрібно просуватись крок за кроком. У нас немає доказів, що Ретчетт був мертвим на той час.
— Був крик, що вас розбудив.
— Так, це правда.
— З іншого боку, — промовив мсьє Бук, — це відкриття не сильно впливає на все в цілому. Ви чули, як хтось пересувається за стіною. Цей хтось був не Ретчетт, а інший чоловік. Без сумніву, він миє руки від крові, прибирає після злочину, спалює викривального листа. Далі — чекає, доки все затихне, і коли думає, що шлях чистий, замикає і закидає ланцюжок зсередини на дверях Ретчетта, відмикає суміжні двері через купе місіс Габбард і вислизає таким шляхом. Власне, усе як ми і думали, з різницею у тому, що Ретчетта вбито на півгодини раніше і годинник був наведений на чверть по першій, щоб забезпечити алібі.
— Не таке уже й славне алібі, — промовив Пуаро. — Стрілки годинника вказували на першу п’ятнадцять — точний час, коли злочинець залишив місце злочину.
— Правда, — сказав мсьє Бук, трішечки спантеличений. — Про що ж тоді вам говорить годинник?
— Якщо стрілки перевели, я кажу якщо, то час, на який вони були наведені, має особливе значення. Природною реакцією було б підозрювати кожного, хто має надійне алібі на вказаний час, у нашому випадку це чверть на другу.
— Так, так, — промовив доктор. — Хороше пояснення.
— Ми також маємо звернути увагу на час, коли злочинець увійшов до купе. Коли в нього була можливість це зробити? Якщо ми не припускатимемо, що причетний справжній провідник, то він міг би це зробити лише протягом часу, коли потяг зупинився у Віньківцях. Оскільки, коли потяг залишив Віньківці, провідник сидів обличчям до коридору, і тому пасажири не звернули б увагу на чергового в спальному вагоні, єдиний, хто помітив би підставного, — це справжній провідник. Однак протягом тієї зупинки у Віньківцях провідник перебував на платформі. Шлях вільний.
— А за нашими попередніми міркуваннями це має бути один із пасажирів, — сказав мсьє Бук. — Ми повернулись туди, де й були. Хто з них?
Пуаро всміхнувся.
— Я склав список, — сказав він. — Якщо ви бажаєте на нього глянути, він, можливо, освіжить вашу пам’ять.
Доктор і мсьє Бук сіли за список разом. Він був написаний акуратно й методично, у порядку, у якому пасажири були опитані.
Гектор Макквін — американець. Місце № 6. Другий клас.