— Я знаю, — нарешті промовив він. — Це не убивця зі спального вагона переставив годинник! Це була особа, яку ми назвали «другий вбивця»: шульга, іншими словами — жінка, одягнена в яскраво-червоне кімоно. Вона прибула пізніше і перевела стрілки годинника, щоб забезпечити алібі для себе.
— Браво, — сказав доктор Константін. — Це ви добре придумали.
— Власне, — мовив Пуаро, — вона завдала йому ножових поранень у темряві, не зрозумівши, що він уже був мертвий, а потім, здогадавшись якось, що в кишені його піжами є годинник, вийняла його, наосліп перевела стрілки і вчинила необхідну поломку.
Мсьє Бук холодно на нього глянув.
— Ви можете запропонувати щось краще? — запитав він.
— На даний момент — ні, — зізнався Пуаро.
— Однак, — продовжив він, — я не думаю, що жоден із вас зумів оцінити найцікавіше, що стосується цього годинника.
— А запитання № 6 має до цього відношення? — запитав доктор. — На це запитання, чи вбивство було скоєне у цей час, 1 : 15, — я відповідаю «ні».
— Я згоден, — сказав мсьє Бук. — «Чи було це раніше?» — це наступне запитання. Я кажу — так. Ви також, докторе?
Доктор кивнув.
— Так, та на запитання «Чи було це пізніше?» також можна відповісти ствердно. Я згоден із вашою теорією, мсьє Бук, і також, я гадаю, — і мсьє Пуаро, проте він не бажає це підтвердити. «Перший вбивця» прибув до 1 : 15, «другий вбивця» прибув після 1 : 15. А щодо шульги, чи не маємо ми вжити заходів для того, щоб визначити, хто з пасажирів шульга?
— Я не забув про це, — сказав Пуаро. — Можливо, ви помітили, що я примусив кожного з пасажирів підписатися або написати адресу. Це непереконливо, оскільки деякі люди можуть виконувати певні дії правою рукою, а інші лівою. Можна писати однією, а, наприклад, грати в гольф — іншою. Усі опитані особи брали ручку в праву руку, за винятком княгині Драґомірової, яка відмовилась писати.
— Княгиня Драґомірова — неможливо, — заперечив мсьє Бук.
— Не впевнений, що в неї вистачило б сили, щоб нанести цей удар лівою рукою, — промовив доктор Константін із сумнівом. — Ця рана була нанесена зі значною силою.
— Із більшою силою, ніж жінка могла б застосувати?
— Я б так не сказав. Та я вважаю, що із більшою силою, ніж могла б застосувати старша жінка, та й фізичний стан княгині Драґомірової є надто кволий.
— Це може бути питанням переваги духу над тілом, — сказав Пуаро. — Княгиня Драґомірова — чудова людина з неймовірною силою духу. Та відійдімо від цього на деякий час.
— Щодо запитань № 9 і 10. Чи можемо ми бути впевненими, що Ретчетт був поранений більш ніж однією особою, і які ще можуть бути пояснення його пораненням? На мою думку, як кажуть медики, не може бути інших пояснень ранам. Припустити, що одна людина вдарила легко, а потім із жорстокістю, спочатку правою рукою, а потім — лівою, і через, можливо, півгодини нанесла свіжі рани на мертвому тілі… що ж, це не має сенсу.
— Ні, — сказав Пуаро. — Це не має сенсу. І ви вважаєте, що наявність двох убивць має більше сенсу?
— Як ви самі сказали, які ще можуть бути пояснення?
Пуаро дивився у порожнечу попереду себе.
— Це те, що я сам себе питаю, — промовив він. — Це те, що я не перестаю себе питати.
Він відкинувся у кріслі.
— Від цього моменту — усе отут, — він постукав себе по чолі. — Ми вже витягли все. Усі факти — перед нами, акуратно розставлені, упорядковано й методично. Пасажири всі сиділи тут, одне за одним, даючи свідчення. Ми вже знаємо все, що можна взяти ззовні…
Він жваво всміхнувся до мсьє Бука.
— Це стало наче внутрішнім жартом між нами, чи не так — цей процес сидіння і обдумування правди. Що ж, я збираюся застосувати свою теорію на практиці — тут, у вас на очах. Ви обоє маєте зробити те саме. Тож усі втрьох заплющимо очі й подумаймо…
Один чи більше пасажирів убивали Ретчетта. Хто з них?
Розділ третій
Певні пункти для роздумів
Минула добра чверть години, доки хтось заговорив.
Мсьє Бук та доктор Константін розпочали зі спроби, дотримуватись інструкцій Пуаро. Вони намагалися розгледіти в лабіринті суперечливих уривків зрозумілу та очікувану розв’язку.
Думки мсьє Бука рухались приблизно в такому напрямку:
— Звичайно, мені потрібно думати. Проте я вже думав… Очевидно, Пуаро вважає, що англійська дівчина причетна до справи. Не можу втриматись від думок, що це не так… Англійки надзвичайно холодні. Можливо, тому, що в них ні грудей, ні… Але не в цьому справа. Схоже на те, що італієць не міг цього зробити, а шкода. Думаю, що англійський камердинер не обманював, коли говорив, що інший не залишав купе. Навіщо йому це робити? Не так легко підкупити англійця, до них важко знайти підхід. Це все загалом таке неприємне. Цікаво, коли нам вдасться з цього вибратись. Мали б проводитись хоча б якісь рятувальні роботи. Вони такі повільні у цих країнах… Мине кілька годин, доки хтось збереться щось зробити. А поліціянти цих країн, з ними буде найважче — пихаті від власної важливості, образливі, з почуттям власної гідності. Вони зроблять велику подію із цієї справи. Не так часто їм випадає такий шанс. Це буде у всіх газетах…