Пробувши два дні в Генуї, я дуже мало міг приділити уваги моєму господареві, бо половину першого дня я клопотався за Альбухаро, а потім виконував доручення адмірала в Генуезькому банку.
Прощаючись з нами, синьйор Альбухаро зі сльозами на очах дякував нам за надану допомогу.
— Я ще повернуся в Кадіс, — сказав він мені. — І ти обов'язково розшукай мене, бо розпитувати про тебе я не зможу з цілком певних міркувань.
Коли вже далеко за північ ми розлучилися з синьйором Томазо, виявилося, що ми з ним не розповіли один одному і половини новин.
За колишньою звичкою, я пішов спати у комірку над майстернею. Два ліжка стояли, ніби чекаючи на наше повернення.
Я не міг стримати сліз, пригадуючи, як жорстоко я був розлучений з моїм другом. «Орніччо, чи пам'ятаєш ти про мене? Як живеться тобі там, на твоєму острові?»
Я насилу відчинив ветхе віконце. Замазка відлетіла, шибки не тримались у сточених шашлем рамах.
Великі зорі тремтіли в затоці. Я вдихав рідне повітря. Мені хотілось обійняти руками все це багате і чарівне місто з його портом, численними суднами, з його базарами, закутками і котами.
Наступний день ми, не розлучаючись, провели з синьйором Томазо разом. Гроші, які залишив йому Орніччо, я ще напередодні поклав на ім'я синьйора Томазо в Генуезький банк. Вони призначались йому про чорний день.
У крамниці на набережній я накупив сукна й оксамиту і віддав Орландо Баччолі, найкращому кравцеві в Генуї, пошити господареві пристойне вбрання. Він так обшарпався, що його почали вже зневажати і позбавили багатьох замовлень. Крім того, я купив йому буденне і святкове взуття.
Я заново замазав шибки у вікнах і дверях, полагодив рами і до східців, що ведуть наверх, приробив нове поруччя. Цього ремесла я навчився у корабельних теслярів.
Я накупив крупів, муки, сала, солонини і вина стільки, щоб було вдосталь прохарчувати команду невеликого парусника. Всі ці продукти я поскладав у коморі і в погребі так, щоб синьйорові Томазо легко було їх діставати. І все-таки, розлучаючись з господарем, я відчував занепокоєння, бо ця людина безпомічна, мов дитя.
Він провів мене до самого порту і навіть зійшов сходами на палубу судна.
Розділ VIII
ТРОЯНДИ І ТЕРЕН
Пан марно квапив мене приїздити. Правда, вершникам і ремісникам, так само як і мені, було наказано з'явитися в Севілью до 20 червня і бути напоготові вирушити в Кадіс, але флотилія наша вийшла в море набагато пізніше.
Чимало клопоту завдало оформлення адміралових прав, що їх подарували йому монархи. Він замовив собі герб найкращому срібних виробів майстру і звелів викарбувати на щиті складений Орніччо і затверджений монархами девіз:
POR CASTILLIA E POR LEON
NUEVO MUNDO HALLO COLON.
Права ж адмірала, подаровані йому ще перед подорожжю, зараз були зміцнені королівським указом.
Пан звелів синьйору Маріо і мені переписати йому цей указ в чотирьох екземплярах, що ми й виконали. Завдяки цьому я мав змогу прочитати це посвідчення про «Надання титула Крістовалю Колону», підписане королем і королевою. Синьйор Маріо, який давно знає, що я веду щоденник нашого плавання, порадив мені переписати до свого щоденника і це посвідчення. Це велика праця, але секретар висловив мені свої міркування щодо цього:
— Можливо, коли-небудь нащадки подякують тобі за такі важливі відомості з біографії адмірала.
Я не сподіваюсь на вдячність нащадків, але королівський указ я все-таки у щоденник, хоч і не весь, але переписав:
«Дон Фернандо і донья Ізабелла, божою ласкою король і королева Кастілії, Леону, Арагону, Сіцілії, Гранади, Толедо, Валенсії, Галісії, Мальорки, Севільї, Сардінії, Кордови, Корсіки, Мурсії, Хаєну, Алгарве, Алхесірасу, Гібралтару і Канарських островів, графи Барселони, синьйори Біскайї і Моліни, герцоги Афін і Неапатрії, графи Руссильйону і Серданьї, маркізи Орістану і Гасіану, оскільки ви, Крістовалю Колон, вирушаєте за нашим повелінням відкрити і придбати деякі острови у Морі-Океані на наших кораблях і з нашими людьми і оскільки ми надіємось, що з божою поміччю особисто вами і завдяки вашій кмітливості будуть відкриті і придбані деякі з цих островів і материк у згаданому Морі-Океані, ми вважаємо справедливим і розумним нагородити вас за працю, яку ви виконуєте на нашій службі. І, бажаючи виявити вам належну шану і ласку за все вищезгадане, виявляємо ми свою волю і ласку таким чином».