— Ніхто не знає, — відказала Шеріам. — У спогадах це здається реальним, та й жінки іноді виходили зі справжніми ранами, отриманими всередині. А інші різалися всередині аж до кості, а коли виходили, на них не було ні подряпини. Кожного разу і для кожної жінки, що заходить усередину, все змінюється. У давнину казали, що існує багато світів. Можливо, цей тер’анґріал переносить тебе до одного з них. Якщо це так, він робить це за дуже строгими правилами, надто строгими, якщо, звичайно, його призначення — просто переправити когось із одного місця в інше. Особисто я гадаю, що те, що всередині, відбувається не насправді. Але пам’ятай: реальне воно чи ні, небезпека там реальна, як реальним є ніж, націлений тобі в самісіньке серце.
— Я направляла Силу. Це було так легко.
Шеріам затнулася.
— Вважається, що це неможливо. Ти навіть не повинна була пам’ятати, що здатна направляти. — Вона допитливо поглянула на Найнів. — Але ти собі не зашкодила. Я відчуваю в тобі здатність направляти Силу, таку ж могутню, як і раніше.
— Ви кажете так, наче це було небезпечно, — повільно мовила Найнів.
Шеріам спершу завагалася, а тоді промовила:
— Вважається, що в попередженнях немає сенсу, оскільки ти однаково їх не пам’ятатимеш, втім... Цей тер’анґріал було знайдено під час Траллоцьких війн. У наших архівах збереглися записи про його дослідження. Першу сестру, що зайшла всередину, охороняли, як лише могли, бо ніхто не знав, що цей тер’анґріал робить. Вона запам’ятала, що направляла Єдину Силу, аби захиститися від небезпеки. Коли ж сестра вийшла з-під арки, всі її здібності були випалені вщент. Вона втратила здатність не тільки направляти, а й відчувати Істинне Джерело. Друга теж пішла під захистом, і її здібності теж були зруйновані схожим чином. Третя пішла без будь-якого захисту, і хоча нічого не пам’ятала з того, що було всередині, все ж вийшла неушкодженою. Це одна з причин, чому ми послали тебе туди без будь-якого захисту. Найнів, ти не повинна знову направляти Силу всередині тер’анґріала. Я знаю, що там важко пригадати хоч щось, але доклади зусиль.
Найнів зглитнула. Вона пам’ятала усе, пам’ятала і те, як вона не пам’ятала.
— Я не направлятиму, — сказала вона.
Якщо не забуду, що цього не можна робити. Їй хотілося істерично розреготатися.
Вони підійшли до наступної арки. Сяйво, як і раніше, вщент наповнювало її, як і дві інші. Шеріам востаннє поглянула на Найнів застережливо і залишила її саму.
— Другий раз за те, що є. Шлях назад з’явиться, але лише один раз. Будь стійкою!
Найнів дивилася на срібну арку, на сяйво всередині. Що там цього разу? Усі дивилися на неї в очікуванні. Вона рішуче ступила крок у сяйво.
Найнів із подивом дивилася на невибагливу коричневу сукню, що була на ній, тоді стрепенулася. Чого вона витріщається на власну сукню? Шлях назад з’явиться, але лише один раз.
Поглянувши навколо, посміхнулася. Вона стояла на краю Галявини в Емондовому Лузі, навколо товпилися будинки під гостроверхими солом’яними дахами, а просто перед нею виднілася корчма «Винне джерело». Саме ж Винне джерело вибивалося з-під скелі — розсип кам’яних брил там і сям цяткував сірим зелену траву Галявини, — а Винна ріка, що брала початок із джерела, повертала на схід під вербами неподалік корчми. На вулицях не було людей, та це й зрозуміло, адже в цей ранковий час більшість селян поралися по господарству.
Найнів придивилася до корчми, і посмішка зів’яла на її обличчі. Корчма виглядала добряче занедбаною, побіл потемнів, одна віконниця висіла косо, крізь діру в черепиці визирав кінець зогнилої крокви. Що це найшло на Брана? Невже обов’язки мера забирають у нього стільки часу, що він забув дбати про свою корчму?
Двері корчми розчахнулися, і на Галявину вийшов Кенн Буйє. Побачивши Найнів, він остовпів. Старий покрівельник скидався на сучкуватий старий окоренок, і подивився він на молоду жінку аж ніяк не привітно:
— Отже, ти повернулася додому, еге ж? Що ж, ти можеш із тим самим успіхом забиратися, звідки прийшла.
Найнів насупила брови, коли він сплюнув їй під ноги і поспішив геть; Кенн ніколи не був ґречним, але й рідко вдавався до відкритих грубощів. Принаймні їй він ніколи не грубіянив. В обличчя — ніколи. Проводжаючи його поглядом, вона помітила на кожному будинку ознаки занедбаності, помітила перехняблені стріхи, зарослі бур’янами подвір’я. Двері в будинку майстрині аль’Каар висіли на обвислій петлі.
Похитавши головою, Найнів штовхнула двері корчми. Почекай, я скажу Брану про це пару теплих слів.
У загальній залі нікого не було, крім однісінької жінки з перекинутою через плече товстою косою, що вже починала братися сивизною. Вона витирала стіл, але з того, як та дивилася на стільницю, Найнів здалося, що вона навряд чи усвідомлює, що робить. Кімнату вкривав шар пилу.
— Марін?
Марін аль’Вір здригнулася, схопилася за горло й широко розплющила очі. Вона виглядала набагато старшою, ніж пам’ятала Найнів. І виснаженою.
— Найнів? Найнів! Це ти?! Еґвейн! Еґвейн з тобою? Скажи, що ти привела її назад!
— Я... — Найнів приклала руку до голови. Де Елвейн? У неї було відчуття, наче вона повинна пригадати. — Ні, я не привела її назад. — Шлях назад з’явиться, але лише один раз.
Майстриня аль’Вір важко опустилася на крісло з прямою спинкою:
— Я так сподівалася... Відколи Бран помер...
— Бран помер? — Найнів не могла собі цього уявити; їй завжди здавалося, що цей гладун із широкою усмішкою житиме вічно. — Я мала бути тут.
Марін зірвалася на ноги, підбігла до вікна й занепокоєно визирнула на Галявину та сільську вулицю.
— Якщо Малена дізнається, що ти тут, буде лихо. Впевнена, що Кенн бігом помчить її розшукувати. Він тепер мер.
— Кенн? Та невже у цих чоловіків голови соломою напхані? Як вони могли обрати мером Кенна?
— Це все Малена. Вона змусила все Жіноче Коло натиснути на своїх чоловіків, і ті його протягнули в мери. — Марін припала обличчям до вікна, намагаючись дивитися одразу в усіх напрямках. — Ці дурні чоловіки навіть не обговорювали заздалегідь, чиє ім’я вони опустять у скриньку; гадаю, кожний з тих, хто голосував за Кенна, був упевнений, що тільки його жінка змусила його правдами і неправдами віддати свій голос за Кенна. Гадав, що один голос погоди не зробить. Що ж, їм довелося переконатися, що це не так. Усім нам довелося.
— Хто ця Малена, яка змушує Жіноче Коло скакати, як вона скаже? Ніколи про неї не чула.
— Вона зі Сторожового Пагорба. Вона Мудр... — Марін повернулася від вікна, заламуючи руки. — Малена Алар — Мудриня, Найнів. Коли ти не повернулася... Світло, я сподіваюся, що вона не дізнається, що ти тут!
Найнів спантеличено помотала головою:
— Марін, ти її боїшся! Ти вся тремтиш. Що вона за жінка? Чому Жіноче Коло обрало таку, як вона?
Майстриня аль’Вір гірко розсміялася:
— Мабуть, ми з глузду з’їхали. Малена приїхала побачитися з Маврою Маллен за день до того, як Мавра мала повертатися до Девен Райда, і тієї ночі захворіло багато дітей, тож Малена залишилася подбати про них, а тоді почався мор серед овець, і Малена взялася розібратися і з цим теж. Здавалося цілком природним обрати її, але... Вона справжня розбійниця, Найнів. Вона залякує людей і змушує їх робити те, що вона хоче. Вона напосідає і напосідає на тебе, доки вже не залишається сил відмовлятися. І ще гірше. Вона вдарила Елсбет Лугган і збила її з ніг.
Перед очима Найнів постала картина: Елсбет Лугган та її чоловік Гарал, коваль. Елсбет була майже така ж на зріст, як Гарал Лугган, міцна й кремезна, хоч і приваблива.
— Елсбет майже така ж сильна, як Гарал. Я не можу повірити...
— Малена не міцна і не телесувата, але вона... вона шалена, Найнів. Вона ганяла Елсбет ціпком по всій Галявині, і ми всі бачили це, але у нас забракло духу спробувати це припинити. Коли про це дізналися чоловіки, Бран і Гарал сказали, що вона має забиратися з села, хай навіть Жіноче Коло вважає, що вони втручаються в жіночі справи. Гадаю, деякі жінки з Кола готові були дослухатися, але Бран та Гарал обидва захворіли тієї самої ночі й померли один за одним, з різницею в один день. — Марін прикусила губу й окинула поглядом залу, наче боялася, що хтось у ній ховається. Вона стишила голос: — Малена змішувала для них зілля. Сказала, що це її обов’язок, навіть попри те, що вони виступили проти неї. Я бачила... Я бачила, що коли вона пішла, у неї був із собою сірий фенхель.