Ранд витріщався на Охоронця із роззявленим від подиву ротом, а тепер пробурчав:
— Я намагався піти. Брами під охороною, нікого не випускають. Я пробував ще вдень. Мені навіть Гнідана не вдалося забрати зі стайні.
— Тепер це вже не має значення, Морейн прислала мене сказати, що ти можеш піти, коли забажаєш. Хоч зараз. Морейн попросила Аґельмара зробити для тебе виняток.
— Чому можна зараз, а не раніше? Чому мені не можна було піти раніше? Виходить, це вона наказала замкнути брами? Інґтар сказав, що жодного наказу не випускати людей із фортеці не було аж до цієї ночі.
Ранду здалося, що ця звістка трохи стурбувала Охоронця, але той лише відказав:
— Коли тобі дають коня, овечий пастуше, не нарікай, що він не такий прудкий, як тобі хотілося б.
— А що з Еґвейн? І з Метом? З ними точно все в порядку? Я не можу піти, доки не дізнаюся, що з ними все гаразд.
— З дівчиною все добре. Вранці вона прокинеться і, можливо, навіть не пригадає, що з нею трапилося. Після ударів по голові таке буває.
— А Мет?
— Обирати тобі, овечий пастуше. Можеш піти зараз, або сьогодні ввечері, або наступного тижня. Як забажаєш.
Він повернувся і пішов геть, залишивши Ранда стояти в коридорі глибоко під фортецею Фал Дари.
Розділ 7
Кров кличе кров
Коли ноші, на яких лежав Мет, винесли з покоїв Престол Амерлін, Морейн узяла анґріал — невеличку, потемнілу від старості фігурку жінки в пишній мантії, вирізьблену зі слонової кістки, — ретельно загорнула в шовкову хустку і знову сховала її в торбинку. Працювати разом із іншою Айз Седай, поєднувати свої здібності, напрявляти потік Єдиної Сили для досягнення спільної мети — завдання не просте навіть за найкращих умов, навіть із анґріалом. А їм довелося пропрацювати цілісіньку ніч без сну і виконати для хлопця дуже й дуже непросту роботу.
Леане випровадила чоловіків із ношами кількома енергійними помахами руки та не менш спонукальними вигуками. Ті намагалися дивитися собі під ноги, почуваючися ні в тих ні в сих серед цілої купи Айз Седай, одна з яких ще й була Амерлін власного персоною, не кажучи вже про те, що ці Айз Седай застосовували Силу. Доки Айз Седай робили свою справу, чоловіки чекали в коридорі, посідавши навпочіпки попід стіною, і мріяли лише про одне — якнайшвидше забратися геть із жіночої половини. Мет лежав із заплющеними очима, в обличчі ані кровинки, але груди його підіймалися й опускалися рівно, як і повинно бути під час глибокого сну.
Як це відгукнеться в подальшому? — питала себе Морейн. — Зникнення Рога не обов’язково пов’язане з ним, але, втім...
Двері зачинилися за Леане та носильниками, й Амерлін уривчасто зітхнула:
— Мерзенна це справа. Мерзенна.
Хоча обличчя її залишалося незворушним, вона обтерла руки одна об одну, наче хотіла таким робом позбутися бруду.
— Але дуже цікава, — зауважила Верін. Саме вона була четвертою Айз Седай, яку обрала для цієї роботи Амерлін. — Дуже шкода, що ми не маємо кинджала, аби довести зцілення до кінця. Бо хай що ми зробили сьогодні вночі, довго він не проживе. Можливо, кілька місяців у кращому разі.
Три Айз Седай сиділи самі в покоях Амерлін. Крізь бійниці видно було, як світанок фарбує небосхил у перлисті відтінки.
— Проте тепер у нас є ці місяці, — гостро зауважила Морейн. — А якщо кинджал удасться повернути, зв’язок можна буде розірвати. Якщо його вдасться повернути. Так, звичайно.
— Зв’язок усе ще можна розірвати, — погодилася Верін. Це була товстенька жінка з квадратним обличчям, і навіть попри дар нестаріння, яким були наділені всі Айз Седай, її каштанове волосся вже взялося сивизною. Це була єдина ознака її віку, проте для будь-якої Айз Седай це могло означати лише одне — дуже й дуже поважний вік. Голос вона мала твердий, і він пасував до її гладеньких щік. — А втім, він був упродовж значного часу пов’язаний з цим кинджалом, і це необхідно брати до уваги. І зв’язок цей триватиме, незалежно від того, знайдеться кинджал чи ні. Ймовірно, хлопець уже змінився так, що до нього неможливо застосувати зцілення в повному обсязі, хоча він тепер і не заражає інших. Така невеличка річ цей кинджал, — задумливо промовила вона, — але здатна зіпсувати будь-кого, хто довго тримає її при собі. Той, хто носить цей кинджал, буде своєю чергою заражати тих, хто близько з ним контактує, а ті заражатимуть ще інших, і, таким чином, ненависть та підозрілість, котрі зруйнували Шадар Лоґот, які нацькували всіх чоловіків і всіх жінок в ньому одне на одного, знову вільно гулятимуть світом. Цікаво, скільки людей він може заплямувати впродовж, скажімо, одного року. Гадаю, приблизну оцінку можливо зробити.
Морейн скосила очі на Коричневу сестру. Перед нами постала ще одна небезпека, а вона говорить про це так, ніби це загадка з книжки. Світло, Коричневі й справді відірвані від світу.
— В такому разі ми повинні знайти цей кинджал, сестро. Аґельмар виряджає своїх людей вистежити тих, хто вкрав Ріг і вбив його вірноприсяжців. Ці ж зловмисники викрали й кинджал. Якщо ми знайдемо одне, знайдемо й інше.
Верін кивнула, але зморшка між її бровами не зникла.
— Але навіть якщо ми його знайдемо, хто зможе його безпечно повернути? Хоч для кого дотик до кинджала загрожує заразою, а надто якщо тримати його довго. Можливо, всередині скриньки, добре загорнутий, на подушечці, він не такий небезпечний, проте тривалий час перебувати поряд із ним однаково ризиковано. Не маючи змоги вивчити кинджал, ми не можемо сказати, наскільки добре треба його ізолювати. Але ж ти бачила його, Морейн, ба навіть більше: ти мала з ним справу, і тобі вдалося зробити так, що цей юнак і сам не загинув, і припинив заражати інших. Отже, ти повинна добре собі уявляти, який вплив може мати ця річ.
— Є одна людина, — промовила Морейн, — котра може повернути кинджал без ризику для себе. Людина, навколо якої ми створили щит від лихого впливу кинджала, найпотужніший, що був у наших силах. Це Мет Коутон.
Амерлін кивнула.
— Так, звісно. Він може це зробити. Якщо проживе достатньо довго. Одному Світлу відомо, як далеко може опинитися кинджал, перш ніж люди Аґельмара його знайдуть. Якщо вони взагалі його знайдуть. А якщо цей хлопець помре, його не відшукавши... якщо кинджал залишиться вільно гуляти світом, тоді ми матимемо іншу проблему. — Вона втомлено потерла очі. — Гадаю, цього Падана Фейна нам теж треба відшукати. Чому цей Друг Морока настільки для них важливий, що вони пішли аж на такий ризик заради того, щоб його звільнити? Їм було значно простіше викрасти Ріг, та й по всьому. Забратися до скарбівні — це теж авантюра, не менш небезпечна, ніж зимовий ураган у Морі Штормів, але вони ще ускладнили собі завдання, звільняючи цього Друга Морока. Якщо щезники гадають, що він настільки важливий, — Морейн зрозуміла, що Амерлін розмірковує над тим, чи насправді накази тут віддавали лише мерддраали, — то він мусить бути важливим і для нас.
— Його треба знайти, — погодилася Морейн, сподіваючись, що не виказала себе надмірною зацікавленістю, — проте, найімовірніше, ми знайдемо його разом із Рогом.
— Як скажеш, дочко. — Амерлін приклала пальці до губ, приховуючи позіхання. — А тепер, Верін, перепрошую, я хотіла б перекинутися кількома словами з Морейн, а тоді трохи поспати. Гадаю, Аґельмар наполягатиме на бенкеті сьогодні ввечері, зважаючи на те, що вчорашній вечір був зіпсований. Твоя допомога, дочко, була неоціненною. Будь ласка, не забувай, що не можна розповідати будь-кому про природу ушкоджень у цього хлопця. Серед твоїх сестер знайдуться такі, що побачать в ньому Тінь, а не звичайні дурощі, на які здатні чоловіки.