Гори виростали, наближалися — у цьому він був упевнений. Кинджал Родичевбивці тепер манячив на обрії, скидаючись на пилу своїми зубчастими засніженими вершинами. Вершники вже їхали передгір’ям, що підіймалося, сповіщаючи про наближення справжніх гір, і мали дістатися хребта задовго до темряви, може, вже за годину чи дві. Більше сотні ліг — менш ніж за три дні. Ні, ще гірше. В реальному світі ми переправилися через Еринін тільки наприкінці дня. Отже, тут ми проїхали більше сотні ліг менш ніж за два дні.
— Вона каже, ти мав рацію щодо цього місця, Ранде.
Ранд здригнувся з несподіванки, і тільки тоді усвідомив, що Лоял порівнявся з ним і скаче поруч. Він пошукав очима Селін і побачив, що вона розмовляє з Гюріном; нюхач шкірився і так ревно кивав головою на кожне її слово, що ледь не набивав собі лоба. Ранд скоса подивився на оґіра:
— Дивуюся, що ти відпустив її від себе. Ви так любо розмовляли. І в чому ж це я мав рацію?
— Вона — неймовірна жінка, хіба ні? Не всі старійшини знають стільки, скільки знає вона; і з історії, а надто про Епоху Легенд, і з... А, так. Вона каже, що ти мав рацію щодо Шляхів, Ранде. Айз Седай, принаймні деякі з них, вивчали світи на подобу цього, і саме базуючись на цьому вивченні, вони виростили Шляхи. Вона каже, що існують світи, де радше змінюється час, а не відстань. Варто пробути одну добу в такому світі, і, повернувшись, ти дізнаєшся, що у твоєму світі минув рік, а то й двадцять років. Чи навпаки. Ці світи — і цей, і всі інші — є віддзеркаленнями світу реального, так вона каже. Цей здається бляклим, бо у нього слабке віддзеркалення, світ, який має небагато шансів колись відбутися. А інші майже такі ж, як наш. Такі ж реальні, як наш світ, і там також є люди. Вона каже, що це ті ж самі люди, Ранде. Лишень уяви собі! Ти можеш потрапити до одного з таких світів і зустріти там себе. Візерунок має нескінченну кількість варіантів, так вона каже, і кожний варіант, який тільки може бути, існує.
Ранд похитав головою, і негайно пошкодував про це, бо ландшафт гойднувся назад і вперед, і шлунок його теж заходив ходором. Він глибоко вдихнув.
— Звідки вона все це знає? Ти знаєш більше, ніж будь-хто, кого я зустрічав, Лояле, але про цей світ ти знав лише якісь казочки.
— Вона кайренка, Ранде. Королівська бібліотека в Кайрені — одна з найбільших у світі, а можливо, і найбільша, якщо не брати до уваги тієї, що у Тар Валоні. Ти знаєш, аїльці навмисно її зберегли, коли спалили Кайрен. Вони ніколи не знищать жодної книжки. А чи тобі відомо, що вони...
— Мені діла нема до аїльців, — різко сказав Ранд. — Якщо Селін так багато знає, сподіваюся, вона прочитала і про те, як повернути нас звідси додому. Хотів би я, щоби Селін...
— Що ви хотіли би від Селін? — засміялася жінка, що якраз під’їхала до них.
Ранд прикипів до неї очима, так наче не бачив багато місяців — принаймні саме так він почувався.
— Я хотів би, щоби Селін ще трохи проїхала поряд зі мною, — промовив він.
Лоял захихикав, і Ранд відчув, що обличчя у нього палає.
Селін посміхнулася і поглянула на Лояла:
— Вибачте нам, алантіне.
Оґір уклонився їй, сидячи в сідлі, і притримав свого велетенського коня. Китички на його вухах розчаровано опустилися.
Якийсь час Ранд скакав мовчки, просто насолоджуючись присутністю Селін. Він раз у раз поглядав на неї краєчком ока. Він хотів краще зрозуміти, як до неї ставитися. Чи не може вона виявитися Айз Седай, попри те, що вона це заперечує? Може, її підіслала Морейн, щоби підштовхувати його на шлях, котрий Айз Седай обрали для нього? Але Морейн не могла знати, що він потрапить до цього химерного світу, і жодна Айз Седай не стала би відганяти потвору гілкою, якщо вона могла вразити її Силою, чи Силою ж примусити втікати. Гаразд. Якщо вона вважає його лордом і ніхто в Кайрені не знає, що це не так, він може дозволити їй і надалі так вважати. Без сумніву, вона найвродливіша жінка, яку він будь-коли зустрічав, розумна, освічена, і вона вважає його хоробрим; що ще може чоловік бажати від дружини? Це знову маячня. Якби я міг із кимось побратися, то побрався би з Еґвейн, алея не можу просити будь-яку жінку одружитися з чоловіком, на якого чекає божевілля, який, можливо, заподіє їй лихо. Але ж Селін така дивовижна красуня.
Він побачив, що вона задивляється на його меч, і підготував у голові потрібні пояснення. Ні, він не був майстром клинка, але цей меч дав йому його батько. Тем. Світло, чому ти не міг би й насправді бути моїм батьком? Він безжально притлумив цю думку.
— Це був чудовий постріл, — промовила Селін.
— Ні, я не.. — розпочав було Ранд, а тоді кліпнув очима. — Постріл?
— Так. Така крихітна ціль, а вона ще й рухалася, і відстань була на добру сотню спанів. Ви чудово даєте собі раду з луком.
Ранд ніяково засовався у сідлі.
— Е-е-е... дякую. Це штука, якій навчив мене мій батько.
Він розповів їй про порожнечу, про те, як Тем учив його застосовувати її при стрільбі з лука. Він навіть спіймав себе на тому, що розповідає їй про Лана та його уроки фехтування.
— Єднання, — промовила вона, і в голосі її пролунало задоволення. Побачивши, що він дивиться запитально, додала: — Так це зветься... в деяких місцях. «Єднання». Аби навчитися використовувати цей спосіб сповна, найліпше огорнутися цією оболонкою назавжди, перебувати в ній постійно. Принаймні так я чула.
Йому навіть не довелося подумати про те, що чигає на нього в тій порожнечі, аби сформувати — для себе — відповідь. Але вголос він сказав тільки:
— Я про це подумаю.
— Хай ця ваша порожнеча постійно буде навколо вас, Ранде аль’Торе, і ви знайдете для неї такі застосування, про які навіть і не здогадувалися.
— Я вже сказав, що про це подумаю. — Вона знову відкрила було рота, проте він не дав їй нічого сказати. — Ви знаєте всі ці речі. Про порожнечу — Єднання, як ви це називаєте. Про цей світ. Лоял постійно читає книжки, він прочитав книжок більше, ніж я їх бачив, але про Камені згадувалося лише на кількох вирваних з давньої книжки сторінках.
Селін випросталася в сідлі, раптом нагадавши йому Морейн, а також королеву Морґейз, коли ті були в гніві.
— Про ці світи написано книжку «Верцадла Колеса», — сказала вона напружено. — Ви повинні розуміти, що алантін не читав усіх книжок, які є у світі.
— Що це за алантін, як ви його називаєте? Я ніколи не чув...
— Портальний камінь, біля якого я прокинулась, ось там, — перервала його Селін, вказуючи на гори східніше їхнього маршруту. Ранд раптом зрозумів, що хоче, аби вона знову була приязною до нього, хоче бачити її посмішку. — Якщо ми вирушимо туди, то ви зможете доправити мене додому, як і обіцяли. Дорога туди займе годину.
Ранд ледь поглянув у той бік. Скористатися Каменем — Портальним каменем, як вона його назвала — означало вдатися до Сили, аби перенести її назад, до реального світу.
— Гюріне, що там зі слідом?
— Ще слабкіший, лорде Ранде, та все ще тут. — Нюхач посміхнувся і вклонився Селін. — Гадаю, він починає трохи забирати на захід. Там є зручніші перевали, ближче до кінця пасма, наскільки я пам’ятаю зі своєї подорожі до Кайрена.
Ранд зітхнув. Фейн чи ще хтось із Друзів Морока має знати інший спосіб користуватися Каменем. Друзі Морока не можуть застосовувати Силу.
— Я повинен іти за Рогом, Селін.
— А звідки ви знаєте, що ваш безцінний Ріг узагалі в цьому світі? Ходімо зі мною, Ранде. Ви знайдете вашу легенду, я вам обіцяю. Ходімо зі мною.
— Ви можете самі скористатися цим Каменем, цим Портальним каменем, — відказав він сердито.
Слова ще не злетіли йому з язика, а він уже хотів би забрати їх назад. Чому вона весь час торочить про ті легенди? І проте він уперто примусив себе продовжувати: