Коді відписав йому кругленьку суму — двадцять п'ять тисяч доларів. Але Гетсбі їх не одержав. Він так і не зрозумів, які прийоми юридичного крутійства були застосовані проти нього, але все, що вціліло від мільйонів, прибрала до рук Елла Кей. Йому ж лишився цінний досвід; невиразні обриси Джея Гетсбі набрали плоті і крові й стали людиною.
Він розповів мені все це значно пізніше, але я записую його розповідь тут, щоб спростувати всі ті безглузді вигадки про його походження, в яких не було ані тіні правди. До того ж він розповідав мені все це, коли обставини заплуталися настільки, що я вже міг би повірити всьому або нічому — з того, що про нього розповідають. Тож я і користаюся з цієї короткої паузи — поки Гетсбі, так би мовити, зводить дух, — щоб розвіяти всі ті хибні уявлення та вигадки про його особу.
У нашому з ним спілкуванні теж утворилася пауза. Протягом кількох тижнів я не бачився і навіть не передзвонювався з ним — здебільшого я пропадав у Нью-Йорку, гуляв з Джордан і намагався запобігти ласки в її старезної тітки. Але якось у неділю по обіді я вибрався-таки до Гетсбі. За кілька хвилин після моєї появи з'явилися й зажадали чогось випити ще троє гостей. Одним із них був Том Б'юкенен. Я аж рота роззявив з подиву, хоч дивним було, власне, тільки те, що Том опинився тут уперше.
Вони приїхали верхи на конях — Том, якийсь добродій на прізвище Слоун і вродлива дама в коричневій амазонці, яку я вже зустрічав тут раніше.
— Дуже радий вас бачити, — сказав Гетсбі, стоячи на сходах. — Дуже, дуже радий, що ви завітали.
Неначе це їх обходило!
— Прошу, сідайте. Сигарету? Сигару? — Він метушився по кімнаті, натискаючи кнопки дзвоників. — Зараз принесуть щось випити.
Він був явно схвильований появою Тома тут, у його домі. А втім, він однаково не заспокоївся б, поки не почастував гостей, бо, мабуть, невиразно здогадувався, що тільки за цим вони й з'явилися. Містер Слоун від усього відмовлявся. «Може, лимонаду?» — «Ні, дякую». — «Трохи шампанського?» — «Ні, не треба нічого, дякую... Даруйте...»
— Чи добре вам їздилося?
— Дороги тут чудові.
— Але, мабуть, машини...
— Еге ж...
Піддавшись непереборному бажанню, Гетсбі обернувся до Тома, який привітався і дозволив відрекомендувати себе так, наче вони бачилися вперше.
— Здається, ми з вами вже десь зустрічалися, містере Б'юкенен?
— Авжеж, авжеж, — відповів Том з грубуватою чемністю, хоч видно було, що він цього не пам'ятає. — Пригадую — зустрічалися.
— Тижнів зо два тому.
— Так-так. Ви були тоді з ним — з Ніком.
— Я знайомий з вашою дружиною, — вів далі Гетсбі, вже майже визивно.
— Справді?
Том обернувся до мене.
— Ти мешкаєш десь поблизу, Ніку?
— Поряд.
— Справді?
Містер Слоун, недбало розсівшись у кріслі, участі в розмові не брав; дама теж спочатку мовчала, але після другої порції віскі з содовою раптом засяяла приязною усмішкою.
— Ми всі приїдемо на ваш наступний прийом, містере Гетсбі, — оголосила вона. — Не заперечуєте?
— Обов'язково приїздіть. Я буду дуже радий.
— От і чудово, — озвався містер Слоун, не виявляючи аніякісінького захоплення. — Ну, що ж, гадаю, нам час вирушати.
— Так швидко? — вигукнув Гетсбі. Він уже опанував себе, і йому не хотілося відпускати Тома. — Може... Може, повечеряємо разом? Увечері напевно приїде хто-небудь з Нью-Йорка.
— Ні, давайте краще поїдемо вечеряти до мене! — жваво вигукнула дама. — Всі — і ви теж.
Останнє стосувалося мене. Містер Слоун підвівся.
— Ходімо, — сказав він, звертаючись тільки до неї.
— Ні, справді, їдьмо до мене, — не вгавала вона. — Дуже вас прошу. Місця на всіх стане.
Гетсбі запитально подивився на мене. Йому хотілося поїхати, й він не помічав, що містер Слоун уже твердо вирішив обійтися без нього.
— На жаль, я не можу, — сказав я.
— Але ж ви поїдете? — наполягала дама, дивлячись на Гетсбі. Містер Слоун прошепотів щось їй в вухо.
— Ми зовсім не спізнимось, якщо виїдемо зараз, — голосно відказала вона.
— В мене немає коня, — мовив Гетсбі. — В армії мені доводилось їздити верхи, але коня я собі так і не купив. Проте я можу поїхати слідом за вами на машині. Перепрошую — я за хвилину повернуся.
Ми вчотирьох вийшли на веранду, і Слоун, відвівши даму вбік, засперечався з нею.